Борис Нечаєв

Фотографія Борис Нечаєв (photo Boris Nechaev)

Boris Nechaev

  • Рік смерті: 1966
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Народився Борис Леонідович Нечаєв у 1945 році на Далекому Воток, в таємному військовому містечку, де жили сім’ї льотчиків. На фронтах Великої Вітчизняної отця Бориса побувати не довелося.

    Народився Борис Леонідович Нечаєв у 1945 році на Далекому Воток, в таємному військовому містечку, де жили сім’ї льотчиків. На фронтах Великої Вітчизняної отця Бориса побувати не довелося. Але військовий льотчиків «притримували» в Примор’ї не випадково: неподалік від містечка на японській кордоні стояла мільйонна Квантунская армія, готова вспупить в бій, як тільки Гітлер здобуде вирішальну перемогу на Заході. У 1945 році далекосхідні льотчики, серед яких був і Нечаєв-старший, все-таки отримали можливість битися — втім, через місяць боїв Японія оголосила про свою капітуляцію.

    Зрозуміло, всі думки Бориса були зайняті літаками і він готував себе до кар’єри офіцера авіації. На початку 1964 року, коли батько вийшов у запас у чині підполковника, сім’я Нечаевых перебралася на Азовське узбережжя, в Єйськ. Причин переїзду було дві: по-перше, Єйськ був рідним містом матері Бориса, по-друге, там було льотне училище, про вступ в яке мріяв дев’ятнадцятирічний юнак. Але не за горами був призов до армії, і Борис, вирішивши не поспішати з училищем, влаштувався працювати слюсарем на Єйський судноремонтний завод. Восени Нечаєву прийшла повістка. У військкоматі сказали — підеш служити на Чорноморський флот. Після проходження в Севастополі курсу молодого матроса Нечаєв відправили рульовим на підводний човен.

    «Тямущість у нього відмінна», — не раз говорив про Бориса боцман. Рульову систему Нечаєв вивчив вдвічі швидше покладеного терміну. Втім, він все намагався робити на совість. Одного разу боцман вирішив влаштувати профілактику брашпильному пристрою. З роботою матроси завидна не вклалися, надто багато її було: тут підфарбувати, там замінити деталь або мастило. Остаточну зборку пристрою боцман відклав до ранку. Але коли за годину до підняття прапора навіщо він підійшов до брашпилю, остання гайка була вже на своєму місці. «Нечаєва робота!» — вирішив боцман. І виявився правий. «А раптом би нам з ранку тривогу зіграли з виходом в море? Ось і підняв я хлопців раніше», — пояснювався з боцманом Борис.

    Не втрачав Нечаєв і в екстремальних ситуаціях. Одного разу підводний човен після навчального пострілу втратила практичну торпеду. Повертатися на базу, поки торпеда не знайдеться чи не буде впевненості в тому, що вона затонула, командир корабля не мав права. Троє діб підводний човен, наче на прив’язі, ходила колами навколо засеченной точки. Ніде нічого. Знайти нещасливу торпеду допомогло завзятість Нечаєва. Всі ці дні він практично не залишав «орлиного гнізда» — так моряки називали місце водія-сигнальника на огорожі рубки. І нарешті розгледів торпеду, яка не затонула, але була досить сильно затоплена. Щоб знову не втратити торпеду, належало до підходу судна-«торпедолова» закріпити її на тросі. Матроси спробували зробити це з допомогою отпорного гака — не вийшло. Тоді для «приборкання» торпеди командир викликав добровольців. Пірнувши за борт, Борис Нечаєв простягнув трос, який тримав торпеду, через підйомний рим. Після цього торпеда була вже не небезпечна.

    Служба Бориса проходила досить цікаво. В одному з навчальних походів його підводний човен перетнула сім морів і два океану, прямуючи навколо Європи на базу Північного флоту. Турецькі води корабель минув в надводному положенні — командир мав офіційний дозвіл слідувати через проливную зону. У водах Босфору човен почав наздоганяти катер під турецьким прапором. На його палубі і навіть на даху рубки сиділи якісь люди з кіно і фотоапаратами в руках. Від цікавого катери командир вів підводний корабель повним ходом. А в Егейському морі, коли на вахті перебував матрос Нечаєв, прямо над човном завис великий літак. «Морський розвідник типу «Нептун»!» — впевнено доповів вахтовий командирові корабля (кому,як не Борису досконально знати типи літаків?).

    Трансокеанський перехід прийшов на непогідне осінній час. У надводному положенні човен безперервно шарпали шторми. Особливо екіпажу дісталося в Норвезькому морі неподалік від Лофотенських островів. Добою раніше субмарина перетнула Північний полярний круг. Ще довго згадувалося це подія старшому матросу Нечаєвим. Та і як забути про нього? За полярним колом весь екіпаж човна за морською традицією отримав по ковтку їдкою солоної води з-за борту. Доморощеним «богом морів» був Борис. Приклеївши бороду з мотузяною швабри, він поважно ходив по відсіках, пригощав матросів чаркою забортної води і кожному вручав іменне посвідчення про перетин шістдесят сьомого градуса північної широти.

    Полюс вирішив влаштувати підводникам серйозний іспит. На човен безперервно налітали снігові заряди і шквали. Утримувати постійний курс було практично неможливо, субмарина весь час занишпорила з боку в бік. Щоб легше було тримати корабель назустріч хвилі, вирішили притопити його носову частину. Качка зменшилася, але хвилі, вільно перекочуючись через налаштування, обдавали водою стоять нагорі матросів. Промоклих наскрізь вахтових через годину доводилося змінювати.

    Після чергової вахти Нечаєв спустився вниз. Тут егоожидала пара чашок гарячого, палючого чаю і тепла постіль. Відпочинок, проте, був недовгим. Незабаром Нечаєва розтормошив інженер-механік. Виявилося, на палубі потекла повітряна затріски, необхідний терміновий ремонт.

    Саме до Нечаєву капітан-лейтенант звернувся неспроста. Вже давно Борис мав на кораблі майстром на всі руки — давав себе знати досвід роботи слюсарем-інструментальником. На другий рік служби матрос Нечаєв отримав кваліфікацію спеціаліста другого класу. Командир електромеханічної частини давно вже подумував про те, щоб забрати до себе рульового, якого ніяк не хотів втратити боцман. В кінці інженер-механік виграв «бій» за потрібного йому людини: під час докових робіт він зарахував Бориса Нечаєва в ремонтну бригаду…

    Слідом за інженером-механіком Нечаєв виліз на кормову надбудову. Кожен новий вал притискав моряків до палубному настилу, погрожуючи знести за борт, але обидва ні на хвилину не припиняли орудувати ключами і кувалдами. Поруч на всяк випадок лежали рятувальні круги. Через півгодини промоклий до нитки офіцер доповідав командиру: «Все в порядку, можна давати повний хід». Позаду нього стояв не менш вымокший і змерзлий Нечаєв. Назавтра за виявлену завзятість його чекала найкраща з усіх нагород — три додаткових для відпочинку до чергової відпустки.

    Ця відпустка старший матрос Нечаєв так і не встиг отримати. В той день, коли в 10.45 ранку на човні через пожежі, що спалахнула була оголошена тривога, він почав діяти одним з перших, випередивши інших. І загинув. А через рік, 9 травня 1967 року, на базі Чорноморської підводних човнів був відкритий пам’ятник кавалеру ордена Червоної Зірки Борису Леонідовичу Нечаєвим.