Бірюзов Сергій

Фотографія Бірюзов Сергій (photo Sergey Biruzov)

Sergey Biruzov

  • День народження: 08.08.1904 року
  • Вік: 60 років
  • Місце народження: Скопин, Рязанській областях, Росія
  • Дата смерті: 19.10.1964 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Нагороджений п’ятьма орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова I ступеня, Кутузова і ступеня, Богдана Хмельницького I ступеня, Суворова II ступеня, медалями, іноземними орденами.

Народився 8 серпня 1904 року в місті Скопин Рязанської області.

На військовій службі з 1922 року. Закінчив Військову Школу ім. ВЦВК (1926), Військову академію імені М. В. Фрунзе (1937). З 1926 року — командир взводу, роти, батальйону. Після закінчення академії з 1937 року — начальник штабу стрілецької дивізії, потім начальник оперативного відділу штабу ХВО. З 1939 року – командир стрілецької дивізії.

На початку Великої Вітчизняної війни дивізія під його командуванням вела бойові дії на Південно-Західному і Брянському фронтах. З травня 1942 року очолив штаб 48-ї армії Брянського фронту, в грудні того ж року призначений начальником штабу сформованої у складі резерву Ставки 2-ї гвардійської армії, брав участь у підготовці і плануванні операції по розгрому угруповання противника, що намагалася ударом з району Котельниковского деблокувати оточені під Сталінградом німецькі війська.

З квітня 1943 року – начальник штабу Південного фронту (з 20 жовтня — 4-й Український фронт). На цій посаді яскраво проявилися його організаторські здібності при підготовці операцій по визволенню Донбасу, Північної Таврії і Криму. С. С. Бірюзов брав участь в організації і проведенні Миусской, Мелітопольської (1943) і Нікопольсько-Криворізької (1944) операцій, в результаті яких противнику нанесені тяжкі ураження.

При розробці плану Кримської операції 1944 року штаб 4-го Українського фронту, керований С. С. Бірюзовим, вніс пропозицію зосередити основні зусилля на сиваському напрямку, що дозволило вже в перші дні наступу вийти в тил оборонних позицій противника, обладнаних на Перекопському перешийку. В ході цієї операції С. с. Бірюзов організував тверде управління арміями фронту і забезпечив їх тісну взаємодію при штурмі Севастополя.

З травня 1944 року — начальник штабу 3-го Українського фронту, брав участь у розробці планаЯсско-Кишинівської наступальної операції 1944 року; підготував і провів широку програму заходів оперативного маскування військ; успішно організував взаємодію з військами 2-го Українського. фронту і силами ВМФ, а також забезпечив безперебійне управління військами фронту при звільненні Румунії і Болгарії. З жовтня 1944 року — командувач 37-ї армії і головний військовий радник при болгарській армії.

За вміле керівництво військами в ході Великої Вітчизняної війни і проявлену мужність С. С. Бирюзову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни — заступник командувача Південною групою військ, заступник голови Союзної контрольної комісії в Болгарії (1946-1947), командувач військами Приморського (1947-1953), головнокомандувач Центральною групою військ (1953-1954), 1-й заступник головнокомандуючого Військами ППО країни (1954-1955), головнокомандувач Військами ППО країни — заступник міністра оборони (1955 — 1962), головнокомандувача РВСП — заступник міністра оборони (1962-1963), начальник Генштабу ВС — 1-й заступник міністра оборони СРСР (1963-1964).

Перебуваючи на відповідальних посадах у ВС, С. с. Бірюзов багато зробив для становлення та розвитку Військ ППО країни і Ракетних військ стратегічного призначення. Він особисто керував підготовкою і проведенням ряду великих навчань; безпосередньо брав участь у розробці та впровадженні нових принципів організації і бойового застосування різних видів ЗС і родів військ. С. С. Бірюзов — автор і редактор ряду військово-наукових праць. Депутат Верховної Ради СРСР II, IV — VI скликань.

Нагороджений п’ятьма орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова I ступеня, Кутузова і ступеня, Богдана Хмельницького I ступеня, Суворова II ступеня, медалями, іноземними орденами.

Загинув в авіаційній катастрофі біля Белграда. Похований у Москві.