Андрій Фенш

Фотографія Андрій Фенш (photo Andrey Fensh)

Andrey Fensh

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Російський генерал, учасник російсько-турецької і російсько-шведської війни.

    Походив з англійських дворян, народився в 1757 р., вступив на російську службу в 1785 р. підполковником у 1-й батальйон Катерининського єгерського корпусу. Перебував у поході проти турків у 1787 р. на p. Бузі; в наступному році брав участь у всіх боях, що відбувалися на Очаківському лимані і при облозі міста Очакова, причому командував також над галерами; за виявлену хоробрість у цих боях він був нагороджений золотою шпагою з написом «За хоробрість» і 14 липня 1788 р. отримав орден св. Георгія 4-го ступеня (№ 256 за списком Григоровича—Степанова, № 248 за списком Судравского)За відмінні подвиги, надані в 3-х-денному ураженні турецьких морських сил в 788 році на лимані при Очакові

    У 1788 р. переведений в Єлецький піхотний полк полковником. У 1789 р. брав участь у двох битвах проти шведів і при облозі Нейшлота, а в наступному році — в справах за Биерке-Зунде, у Виборзькому Зунде і при Роченсальме. У 1793 р. проведений в бригадири, і далі, до 1794 р. перебував у лавах російської армії, розташованої в Польщі для упокорення бунтівників.

    У 1796 р. проведений в генерал-майори, в 1797 р. призначений шефом Московського мушкетерского полку, в 1798 р. проведений в генерал-лейтенанти, а в 1800 р. в генерали від інфантерії; в тому ж році призначений інспектором української інфантерії і Київським військовим губернатором, причому на нього покладено було і управління гражданскою частиною. На цих посадах Фенш залишався до 1803 р., а потім складався з армії і військовим губернатором у Феодосії.

    Відставлений від служби в1808 р., він знову був прийнятий армії 26 липня 1812. Очолив зведену дружину з ополченців Херсонської і Таврійської губерній і брав участь в очищенні від австрійців і поляків Волинської губернії. У 1815 р. брав участь при облозі Данцига, але в наступному році залишив військову службу і був призначений сенатором 4-го департаменту сенату. Внаслідок розладу здоров’я, з 1817 р. і майже до дня смерті проживав у безстроковій відпустці за кордоном, де і помер 29 лютого 1828 р. 70 років від роду.