Анатолій Топаллер

Фотографія Анатолій Топаллер (photo Anatolij Topaller)

Anatolij Topaller

  • День народження: 13.11.1911 року
  • Вік: 84 роки
  • Місце народження: Луганська
  • Дата смерті: 16.01.1996 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Герой Радянського Союзу (19.05.40). Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Закінчив семирічку. Працював модельником на паровозосторительном заводі.

В АРМІЇ з 1929 р. Член ВКП(б) з 1931 р. До 1935 р. закінчив 2-ю Червонопрапорну військову школу льотчиків ім. Тсоавіахіму в Борисоглібськ.

Брав участь у радянсько-фінській війні. Командував ескадрильєю 3-го легкого бомбардувального полку ВПС 8-ї армії. До березня 1940 р. здійснив 25 бойових вильотів на розвідку і бомбардування військ противника, завдавши йому значних втрат в живій силі і техніці. Нагороджений орденом Червоного Прапора.

1.02.40 р. при виконанні завдання літак Топаллера був підбитий і здійснив вимушену посадку на озері Іля-Лаваярви. Поки інші екіпажі баражували над місцем посадки і прикривали його вогнем з кулеметів, помічник комэска старший лейтенант Летючий посадив свій літак і забрав екіпаж Топаллера.

19.05.40 капітану Топаллеру Анатолію Семеновичу було присвоєно звання Герой Радянського Союзу.

Потім був командиром ескадрильї в Краснодарському військово-авіаційному училищі летнабов і штурманів.

Згадує льотчик-бомбардувальник Раппопорт: «Мрією багатьох юнаків мого покоління було бажання стати льотчиком… Отримав напрямок, і після вручення атестата, виїхав в Краснодар. Треба було пройти два вступних іспиту, математику і твір і звичайно, 2 комісії, медичну та мандатну. Мені пощастило, я був зарахований курсантом. Училище було 2-х річного навчання. 2 курсу складалися з 4-х потоків, по 400 курсантів у кожному потоці. У рік вироблялося 2 випуску. Командував училищем комбриг Красовський, а командиром студентського ескадрильї був Герой Радянського Союзу капітан Топаллер, що отримав це високе звання за фінську війну. Він здобув величезну повагу у всіх курсантів…

У грудні 1940 року наше училище перевели на однорічний термін навчання, і тому з’явився ущільнений графік занять. У день 8 годин теоретичних занять, 3 години самопідготовки. Крім цього, спортивна підготовка, кроси і так далі. Звільнювальних або відпусток не було… Бо з нас готували штурманів, на льотну підготовку виділялося не так вже й багато годин. Я пам’ятаю, лише приблизно 20 польотів, за принципом, «зліт-посадка». У бомбометании мало тренувалися. Кожен курсант виконав по 2 стрибка з парашутом. Годували курсантів якісно, за льотною нормою. На столі, іноді, навіть були тістечка і копчена ковбаса. Один день в тиждень оголошувався «сухим». В цей день видавалися тільки консерви. Пересувалися по території училища тільки стройовим кроком або бігом. Стрілецької загальновійськової підготовки фактично не було. Навчальні польоти виконували на літаках По-2, Р-5. У складі відділення літали бомбардувальники ТБ-3, у супроводі 2-3 інструкторів. У курсантському відділенні було 27 осіб. Мені не довелося почути, що, крім мене, хто-небудь вижив. Після війни я зустрів тільки мого командира Топаллера…

22 червня наш курс в повному складі прибув на Краснодарський стадіон на училищні змагання з бігу. Через кілька годин пролунав наказ побудуватися, і начальник училища Красовський повідомив про початок війни Ніхто з нас не вірив, що війна буде довгою і такої кривавої».

Брав участь у Великій Вітчизняній війні з серпня 1941 р.

З 1945 р. підполковник Топаллер – в запасі.

Жив у р. Гайсин Вінницької області. Працював директором райхарчкомбінату. Почесний громадянин р. Гайсин.