Лоуренс Пітер Джонстон

Фотографія Лоуренс Джонстон Пітер (photo Laurence Johnston Peter)

Laurence Johnston Peter

  • День народження: 16.09.1919 року
  • Вік: 70 років
  • Місце народження: Ванкувері, Британська Колумбія, США
  • Дата смерті: 12.01.1990 року
  • Громадянство: США

Біографія

Просвітитель і самопроголошений ‘иерархолог’. Широким масам найбільш відомий як автор Принципу Пітера.

Народився Лоренс у Ванкувері, Британська Колумбія (Vancouver, British Columbia); він почав викладати в 1941-м. В 1963-му Пітер отримав ступінь доктора педагогіки у Вашингтонському Університеті (Washington State University). Рік потому Лоренс перебрався в Каліфорнію; там він став доцентом педагогіки, директором центру нормативного викладання ім’я Евелін Фріден (Evelyn Frieden Centre for Prescriptive Teaching) і координатором програми для психічно неврівноважених дітей в Університеті Південної Каліфорнії (University of Southern California).

Популярність Лоренсу приніс опублікований в 1968-му Принцип Пітера. Говорив цей принцип, що кожен працівник поступово піднімається до рівня своєї некомпетентності, кожен пост займається співробітником, нездатною впоратися з усіма поставленими завданнями. За ту ж роботу, з якої все ж удаетсясправиться, зазвичай відповідають ті, хто ще не досяг рівня некомпетентності. Ідея, покладена в основу такої парадоксальної ідеї, досить проста – до тих пір, поки співробітники справляються зі своїми обов’язками, їх будуть підвищувати по кар’єрних сходах; отже, кар’єрний ріст кожного конкретного індивіда зупиняється тоді, коли він досягає рівня, на якому зі своїми обов’язками впоратися вже не в змозі – рівня своєї некомпетентності. Оскільки зниження таких співробітників тому, незважаючи на всю свою логічність і тривіальність, як правило, не представляється можливим, службовець залишається працювати на своєму рівні некомпетентності, поки не покине систему – тобто, не звільниться, не піде на пенсію або не помре. Один раз досягла рівня некомпетентності співробітник вже ніколи не зможе бути компетентним – під всякомслучае, без зміни системи.

Принцип Пітера – за словами його творця – застосуємо до всіх систем з ієрархічною структурою, що передбачають для своїх учасників можливість підйому працівників вгору по ієрархії. Побічним наслідком принципу є поступова деградація всіх подібних систем – з часом у структурі з’являється все більше і більше елементів, які не виконують своїх функцій.

Незважаючи на всю свою уявну несерйозність, Принцип Пітера вважається однією з найбільш глибоких концепцій сучасної теорії управління – як мінімум, в межах Університету Південної Каліфорнії. Досить часто, втім, цей принцип використовується і в інших навчальних закладах, зокрема, в Школі Бізнесу Маршалла (Marshall School of Business).

Перебували у теорії Пітера, звичайно, і критики; одним з особливо затятих опонентів Лоренса був Сиріл Паркінсон (Cyril Parkinson). Не зупиняючись на його міркуваннях, слід зазначити, що Принцип Пітера застосуємо аж ніяк не до всіх ієрархічних систем – так, найважливішою вимогою є послідовне зростання вимог до співробітника по мірі його підвищень.

Лоренсу Пітеру приписується й інше, ще менш серйозний вираз – ‘найшляхетнішій з усіх собак є хот-дог – він годує руку, його кусає’.

У період з 1985-го і до самої своєї смерті в 1990-му доктор Пітер співпрацював (і навіть здійснював управління) з проектом ‘Гонки рухомих скульптур’ (‘Kinetic Sculpture Race’), що працює в окрузі Гумбольдт, Каліфорнія (Humboldt County, California). Запропонований Лоренсом приз за перемогу в гонці, ‘Золотий Динозавр’, вручається щороку першій машині, розпадається на запасні частини безпосередньо відразу після початку забігу.