Розін Блош

Фотографія Розін Блош (photo Rosine Bloch)

Rosine Bloch

  • День народження: 07.11.1844 року
  • Вік: 46 років
  • Місце народження: Париж, Франція
  • Дата смерті: 01.02.1891 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

Французька оперна співачка єврейського походження, меццо-сопрано. Успішно виступала на оперних підмостках Європи в період з 1865-го по 1891-й. Прославилася унікальним за своєю красою і ліричності голосом і видатними зовнішніми даними. Більшу частину своєї кар’єри провела в Паризькій опері (Paris Opera), проте періодично вибиралася та в інші країни – зразок Бельгії (Belgium), Монако (Monaco) і Англії (England).

Народилася Блош в Парижі (Paris), в сім’ї торговця. Навчалася вона в Паризькій консерваторії (Paris Conservatoire), під керівництвом Ніколя Левассера (Nicolas Levasseur) і Шарля-Амабля Баттайля (Charles-Amable Battaille).

У 1865-м Розін виграла вокальний і оперний конкурси консерваторії.

Дебютувала в якості професійної оперної співачки Розін Блош 13 листопада 1865-го, на сцені Salle Le Peletier в образі Азучени (Azucena) з ‘Трубадур’ (‘Le trouvère’) Джузеппе Верді (Giuseppe Verdi). Після цілком успішного дебюту Блош ще деякий час продовжувала виступати в цьому театрі; серед найбільших її ролей того періоду особливо слід відзначити Лелию (Lelia) з ‘Геркуланум’ (‘Herculanum’) Давида Фелис’єна (Félicien David) та Леонору (Leonora) з ‘Фаворитка’ (‘La favorite’) Гаетано Доніцетті (Gaetano Donizetti).

Розін доводилося працювати з вельми іменитими колегами – так, партію Гедвиги (Hedwiga) з ‘Вільгельм Телль’ (‘Guillaume Tell’) Джоаккіно Россіні (Rossini Gioacchino) Блош в 1868-му виконувала в компанії Жана-Батіста Фора (Jean-Baptiste Faure) і Марі Батту (Marie Battu), а в 1870-му – разом з Кароліною Карвальо (Caroline Carvalho).

На жаль, для самої Блош дорога до справжнього успіху була закрита – навіть багатий голос не міг повною мірою компенсувати той факт, що персонажам її категорично не вистачало якоїсь ‘людяності’. Втім, Розін вважалася достатньо талановитої і професійною співачкою і користувалася певним авторитетом в оперних колах.

За свою кар’єру Розін Блош ‘створила’ дві ролі – Лісіс (Lysis) з ‘Коринфська наречена’ (‘La Fiancée de Corinthe’) Жюля-Лорена Дюпрато (Jules-Laurent Duprato) і Кларибель (Claribel) з ‘La Coupe du Roi de Thulé’ Ежена Діаса (Eugène Diaz). На жаль, обидві постановки пройшли з рук геть погано – перша витримала лише 14 подань, друга – закрилася після 21-го показу (хоча і здобула перемогу на конкурсі Міністерства образотворчих мистецтв).

На початку 1870-го Théâtre Lyrique залишився без керівника – Жюль Падлу (Jules Pasdeloup) залишив раніше займану посаду; актори театру спробували створити власну трупу – і навіть отримав право виконувати ‘Карл VI’ (‘Charles VI’) Фроманталя Галеві (Fromental Halévy), не ставившуюся ніким протягом останніх 20 років. Призначена на головну роль сопрано Елен Бруне-Лафлер (Hélène Brunet-Lafleur) в кінцевому підсумку вийшла з трупи; вакантне місце дісталося Розін Блош.

Постановка вийшла в світ 5 квітня 1870-го – її довелося трохи відкласти через хворобу Блош; втім, ця затримка нічого не змінила – постановка зазнала абсолютний крах (хоча і витримала надалі 22 показу).

31 травня Блош повернулася в Паризьку оперу. Після переїзду компанії в нове приміщення Розін повернулася до своїх старих ролей – начебто Леонори з ‘Фаворитка’ або Фідес з ‘Пророк’ (‘Le prophète’) Мейєрбера (Meyerbeer).

Одну з останніх своїх ролей – Далилу в паризькій прем’єрі ‘Самсон і Даліла’ (‘Samson et Даліла’) Каміля Сен-Санса (Camille Saint-Saëns) – Розін виконала 31 жовтня 1890-го. Померла співачка 1 лютого 1891-го.