Крейг Лукас

Фотографія Крейг Лукас (photo Craig Lucas)

Craig Lucas

  • День народження: 30.04.1951 року
  • Вік: 65 років
  • Громадянство: США

Біографія

Американський драматург, постановник, режисер, сценарист і актор мюзиклів. На даний момент займає посаду помічника режисера театру Интимэна в Сіетлі.

Про справжніх батьків Крейга майже нічого не відомо. Його прийомний батько, Чарльз С. Лукас, прославився своєю роботою в ФБР над скандальною справою Розенберга.

Лукас закінчив Школу Мистецтв при Університеті Бостона, отримавши ступінь бакалавра образотворчих мистецтв.

Починав Крейг свою кар’єру в якості актора і співака в хорі. Писати він почав у самому початку вісімдесятих; за порадою композитора Стівена Сондхейма Крейг створив міні-мюзикл для двох акторів «Одружуйся на мені трошки» («Marry me a little») з сондхеймовских пісень. Цей проект був поставлений за межами Бродвею з допомогою нині покійного режисера Нормана Рене. У 1984-му Рене поставив ще одну п’єсу Лукаса, «Синє вікно» («Blue Window») – драму про сім ньюйоркцах, чия зовні буденна бесіда за трапезою з допомогою майстерного застосування цілого ряду образотворчих засобів перетворена на ряд цікавих притч про життя і людських взаєминах. П’єса була прийнята досить тепло, навіть була знята телеверсія – канал PBS транслював її в 1987-му році. Зрозуміло, всім догодити смакам не вдалося, але навіть противники не могли не погодитися, що Лукас талановито наситив достаточ

але банальні дії натяками і описами внутрішніх переживань.

У 1987-му світ побачив наступний проект Крейга – «Три листівки» («Three Postcards»); написана разом з Крейгом Карнелией історія оповідала про трьох старих подруг, які зустрілися за ланчем. Мюзикл вийшов просто чудовим, але його замінила більш примітивні – і більш популярні – колеги, і належного визнання він так і не отримав.

Лукас ніколи не приховував своєї гомосексуальності; як і всякий гей початку дев’яностих, він був сильно стурбований вкрай актуальною на той час проблемою Сніду. Голлівуд, однак, проблему вперто ігнорував – в масовій культурі ВІЛ висвітлювати не бажали. Тоді Крейг взяв справу в свої руки і створив один з перших проектів на дану тематику – «Давній компаньйон» («Longtime Companion»). Вийшов фільм в 1990-му, його режисером був все той же Рене. Фільм ретельно і впорядковано оголював і демонстрував весь шкода, що зазнали геї як спільнота. Один з головних актор, Брюс Девісон, був номінований на «Оскара» за цей фільм у категорії «Кращий актор другого плану»; його колеги – Кемпбелл Скотт, Стівен Кеффрі, Марі-Луїза Паркер і Марк Ламос – хот

я і так не були високо відзначені, все ж потрудилися на славу. Наступний проект тієї ж команди, фільм 1992-го «Прелюдія до поцілунку» («Prelude to a kiss»), створений за мотивами п’єси Лукаса, був романтичною казкою про вмираюче старики, мінливому тілами з юною нареченою в день весілля. Головним конфліктом фільму стають самокопання нареченого, на певному етапі усвідомлює, що до старого його тягне куди сильніше, ніж до сексуальної нареченій. Тлумачень у цієї п’єси було багато, але більшість критиків сходилися на тому, що тут знову показуються страждання тих, чиє життя без попиту увійшов СНІД; крім цього, розглядаються проблеми стереотипів і їх впливу на справжні почуття людей.

У 1995-му Лукас – знову разом з Норманном Рене – випустив у світ чергову адаптацію свого старого театрального творіння – фільм «Шалена» («Reckless»). Ця історія оповідає про жінку, чий чоловік замовляє її найманому вбивці у переддень Різдва – а після, зізнається їй у цьому. Жінка вислизає від неминучої смерті і шукає помсти разом з дуже незвичайною парою. Даний фільм можна назвати квінтесенцією творчості Лукаса – чудовий коктейль з ф

антазии і реалізму, що піднімає досить гострі запитання (в даному випадку – ставлення суспільства до прийшлим зокрема і до відмінних від загальноприйнятого стандарту в цілому).

У 1996-му старий друг Лукаса, Рене, помирає від Сніду. Заповнити порожнечу від втрати колеги, друга і вчителя, допомагає колишній актор, а нині – режисер-постановник Джо Мантелло, який в 1996-му запускає відроджені версії п’єс «Блакитне вікно» і «Серце Бога». Друга п’єса отримує море негативних відгуків; незважаючи на деякі недоліки, вона все ж задає ряд цікавих питань про зростання впливу високих технологій на життя звичайних людей.

У 1998-му виходить драма «Вмираючий Галл». В якійсь мірі картина заснована на реальних подіях з життя самого Крейга; у ній розповідається, як влада і гроші змінюють звичайного сценариста, лише його робота викликає інтерес у голлівудського продюсера.

У 2001-му Лукас отримав премію «Обі» за режисуру п’єси Гаррі Кондолеона «Врятований або знищений». В наступні роки він отримав ще низка менш значимих театральних нагород – у тому числі, премію Союзу Нью-йоркських Кінокритиків і премію Американської Академії Мистецтв і Знаків.