Кларенс Уайтхилл

Фотографія Кларенс Уайтхилл (photo Clarence Whitehill)

Clarence Whitehill

  • День народження: 05.11.1871 року
  • Вік: 61 рік
  • Місце народження: Маренго , Айова, США
  • Дата смерті: 18.12.1932 року
  • Громадянство: США

Біографія

Уайтхилл виступав по обидві сторони Атлантики. Найчастіше співака асоціюють з музичними драмами Ріхарда Вагнера (Richard Wagner).

Кларенс Уайтхилл народився 5 листопада 1871-го в Маренго, штат Айова (Marengo, Iowa). Спочатку він навчався в Чикаго (Chicago) під керівництвом Л. А. Фелпса (L. A. Phelps), а потім перебрався в Париж (Paris), де ним опікувався Жироде (Giraudet) і знаменитий педагог Джованні Сбрилья (Giovanni Sbriglia).

У 1898-му Уайтхилл дебютував на оперній сцені – у королівському оперному театрі Ла Монне в Брюсселі (La Monnaie, Brussels), зігравши одного з членів сім’ї Капулетті в опері ‘Ромео і Джульєтта’ (‘Roméo et Juliette’). Він відповідав за партії старшого індійського брамина Нилаканта в опері ‘для лакми’ (‘Lakmé’) у наступному році в паризькому оперному театрі Опера-Комік (Opéra-Comique), ставши першим в історії співаком-американцем, удостоившемся честі з’явитися на сцені цього знаменитого театру.

Бажаючи розширити межі свого репертуару, Уайтхилл вирушив у Франкфурт в Німеччину (Frankf

urt, Germany) для подальшого навчання з Юліусом Штокгаузеном (Julius Stockhausen). Згодом він блиснув на сцені кількох німецьких міст, вибираючи великі ролі у вагнерівських постановках, які передбачають наявність баритона, і ролі, створені для володарів баса-баритона.

У 1904-му Кларенс вельми успішно дебютував на Байройтском фестивалі (Bayreuth Festival) в образі Вольфраму фон Ешенбаха в опері ‘Тангейзер’ (‘Tannhäuser’). Пізніше він виконував парії Амфортаса, короля Грааля, в опері ‘Парсіфаль’ (‘Parsifal’) і Вотан в опері ‘Валькірія’ (‘Die Walküre’), заробивши за кожен перформанс похвалу від критиків і глядачів.

Продовживши кар’єру, Уайтхилл досяг ще більшого успіху в Королівському оперному театрі в Ковент-Гарден, Лондон (Royal Opera House, Covent Garden London), граючи у першій опері з циклу ‘Кільце нібелунга’ (‘Der Ring des Nibelungen’), яка була

поставлена англійською мовою. Однак бас-баритон прийняв рішення, що настала пора покинути Європу і повернутися в Америку, і 25 листопада 1909-го Уайтхилл дебютував у Метрополітен-Опера (Metropolitan Opera).

Його довгої та успішної кар’єри в Метрополітен-Опера не змогла перешкодити хвороба горла, періодично сказывавшаяся на голосових зв’язках Уайтхилла.

Особливого визнання в вагнеровском репертуарі Кларенс домігся роллю черевичника Ганса Сакса в опері ‘Нюрнберзькі мейстерзінгери’ (‘Die Meistersinger von Nürnberg’). Втім, не менш успішними були зіграні ним ролі в американській прем’єрі французької опери ‘Луїза’ (‘Louise’) Гюстава Шарпантье (Gustave Charpentier) у 1921-му і опери ‘Пеллеас і Мелизанда’ (‘Pelléas et Mélisande’) Клода Дебюссі (Claude Debussy) у 1925-м.

Він також брав участь у північноамериканській прем’єра одноактної опери ‘Виоланта’ (‘Violanta’) австрійського композитора Еріха Вольфганга Корнгольда (Erich Wolfgang Korngold). Ця подія пройшла 5 листопада 1927-го. Уайтхилл залишався в списку виконавців Метрополітен-Опера аж до 1932-го, року смерті.

Уайтхилла відрізняла тональна краса його потужного голосу, благородна манера виконання і чудове вміння триматися на сцені. Його дикція, фразування і манера догани вважалися зразковими, як і його інтерпретації ролей, які, за словами очевидців, відрізняли його від його сучасників бере за душу глибиною. На щастя, до обрушилася Першої світової війни Кларенс взяв участь у запису ряду грамплатівок, здатних підтвердити велич його голосу і здатних довести, що Уайтхилл був чудовим вагнерівським співаком. Багато з цих записів були перевидані у форматі CD.

Кларенс Уайтхилл помер 18 грудня 1932-го в Нью-Йорку (New York City).