Клара Батт

Фотографія Клара Батт (photo Clara Butt)

Clara Butt

  • День народження: 01.02.1872 року
  • Вік: 63 роки
  • Місце народження: Саутвік, Sussex, велика Британія
  • Дата смерті: 23.01.1936 року
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Англійська співачка, контральто, відома завдяки яскравому, значному голосу і неймовірною витривалості. Виступала як соло, так і на великих концертах.

Народилася Клара в Саутвике, Сассекс (Southwick, Sussex); батько її, Генрі Альберт Батт (Henry Albert Butt), був мореплавцем. У 1880-му сім’я Батт переїхала в портове місто Брістоль (Bristol); саме вчителі бристольської школи і відкрили унікальний співочий дар дівчинки. Навчав секретів вокальної майстерності Клару відомий у той час бас Деніел Рутхэм (Daniel Rootham); Батт виступала разом з фестивальним хором Брістоля, директором якого на той час Деніел працював. У січні 1890-го Клара виграла стипендію Королівського vузыкального голледжа (Royal College of Music); на четвертому році навчання вона вирушила на тримісячну стажування в Париж (Paris) – за рахунок королівської казни – і деякий час встигла провести в Берліні (Berlin) та Італії (Italy).

Дебютувала Клара на сцені Королівського Альберт-Холу (Royal Albert Hall) в Лондоні (Londo

n), в кантаті Артура Саллівана (Sullivan Arthur) ‘Золота легенда» (‘The Golden Legend’), 7-го грудня 1892-го. Вже через три дні Батт співала партію Орфея в ‘Орфей і Еврідіка’ (‘Orfeo ed Euridice’) Крістофа Глюка (Gluck Christoph); її виступ справив вельми непогане враження на критиків.

Незабаром після сценічного дебюту Батт повернулася в Париж, де продовжила своє навчання під керівництвом Жака Буї (Jacques Bouhy) – який учив, до речі, також Луїзу Хомер (Louise Homer) і Луїзу Кірбі Ланн (Louise Kirkby Lunn). Відточувати свої вокальні навички Клара вирушила в Берлін; її новим наставником стала відома сопрано Этелька Герштер (Etelka Gerster). Трохи пізніше спів Батт почув французький композитор Каміль Сен-Санс (Camille Saint-Saëns); йому захотілося задіяти Клару в своїй новій опері, ‘Даліла’ (‘Даліла’). На жаль, на б

ританской сцені того часу було заборонено зображати біблійних персонажів і здійснити задумане Камілю не вдалося.

Дуже скоро Батт заслужила собі цілком пристойну репутацію в Англії; додатковий ефект її блискучому співу надавала і на рідкість вражаюча зовнішність – зі своїми 6 футами 2 дюймами зростання Клара сильно виділялася на тлі колег. Нерідко співачка записувалася на грамофонні пластинки – однієї з найбільш відомих записів стала пісня Артура Саллівана ‘The Lost Chord’.

У 1900-му співачка вийшла заміж за оперного співака, баритона Кеннерлі Рамфорда (Kennerly Rumford); надалі вони часто з’являлися на концертах разом. У пари було троє дітей – два сини і дочка. Клара продовжувала виступати на найбільших світових фестивалях і концертах; їй навіть було дозволено з’явитися перед особою королеви Вікторії (Queen Victoria), Едварда VII (Edward VII) і Георга V (George V). C концертними турами Батт виїжджала в Австралію, Японію, Канаду та США; досить часто вона подорожувала і по Європі.

Під час Першої світової війни (First World War) Клара організувала цілу серію благодійних концертів для військовослужбовців – за що і отримала звання Дами-Командира Ордена Британської Імперії (Dame Commander of the Order of the British Empire).

Після закінчення війни у Клари в житті почалася чорна смуга. Спочатку від менінгіту помер її старший син, потім звів рахунки з життям молодший. Надалі і у самої співачки почалися серйозні проблеми зі здоров’ям – у нього виявили рак хребта. Чималу частину своїх пізніх записів Клара зробила, сидячи в інвалідному візку.

У 1936-му 63-річна Батт померла в своєму будинку в Норт-Стоук, Оксфордшир (North Stoke, Oxfordshire).