Катя Риччиарелли

Фотографія Катя Риччиарелли (photo Katia Ricciarelli)

Katia Ricciarelli

  • День народження: 16.01.1946 року
  • Вік: 71 рік
  • Місце народження: Ровіго, регіон Венето, Італія
  • Громадянство: Італія

Біографія

У 2005 вона отримала щорічну кінопремію ‘Nastro ‘ Argento’ як ‘краща актриса» за роль Лиллианы Весперо (Lilliana Vespero) в комедії Пупі Авати (Pupi Avati) ‘Друга шлюбна ніч’ (La seconda notte di nozze). Премія вручається Союзом італійських кінокритиків.

Італійка з незвичайним для цієї країни ім’ям Катя з’явилася на світ 16 січня 1946 року в місті Ровіго, регіон Венето (Rovigo, Veneto), на північному сході Італії (Italy). Вона народилася в дуже бідній сім’ї – її матері довелося самій ростити трьох маленьких дочок, — та в юності Каті, молодшою в родині, доводилося працювати, де прийдеться, щоб прогодувати себе, поки вона займалася музикою. Катя з дитинства цікавилася музикою і добре співала, і її мати багатьом пожертвувала, щоб записати доньку в консерваторію Бенедетто Марчелло (Benedetto Marcello Conservatory) у Венеції (Venice), де вона навчалася у знаменитої співачки, ліричного сопрано Ірис Адамі Коррадетти (Iris Adami Corradetti).

У 1968 році Річчареллі перемогла в кількох вокальних конкурсах, а в 1969 дебютувала в Мантуї (Mantua) в ролі Мімі (Mimì) в «Богемі’ (La bohème) і заспівала Имоджене (Imogene) ‘Пирате’ (Il pirata) композитора Вінченцо Белліні (Vincenzo Bellini). В наступному році молода артистка співала в «Трубадурі’ (Il trovatore) на сцені театру Реджіо (Teatro Regio) в Пармі (Parma) та в музичній комедії ‘Сон в літню ніч’ (A Midsu

mmer night’s Dream) на музику Фелікса Мендельсона (Felix Mendelssohn) у венеціанському театрі Ла Феніче (Teatro La Fenice). Проте популярність прийшла до нього лише в 1971 році, після перемоги на міжнародному конкурсі ‘Concorso Internazionale Voci Verdiane’, організованому RAI, найбільшої італійської телерадіокомпанією.

З 1972 по 1975 рік на Катю Риччиарелли посипалися ангажементи від провідних європейських і американських оперних театрів. Вона отримувала запрошення виступити на сцені Ліричної опери Чикаго (Lyric Opera of Chicago) і Ліричного театру Джузеппе Верді (Teatro Lirico Giuseppe Verdi) в Трієсті (Trieste) у 1972, міланського театру Ла Скала (Teatro alla Scala) у 1973, Королівського оперного театру Ковент-Гардені (Royal Opera House, Covent Garden) в 1974 році, і, нарешті, Метрополітен-Опера (Metropolitan Opera) в 1975 році.

У 1981 році почалося її довгий, довжиною у десятиліття, співпраця з Оперним фестивалем Россіні (Rossini Opera Festival) в Пезаро (Pesaro), яке суттєво розширив репертуар Риччиарелли за рахунок опер Россіні.

Крім виступів на оперній сцені, в 1986 році Катя Риччиарелли

брала участь в екранізації вердіївського ‘Отелло’ («Отелло») під керівництвом режисера Франко Дзеффіреллі (Franco Zeffirelli). Вона заспівала Дездемону (Desdemona), а її партнером по знімальному майданчику став Пласідо Домінго (Plácido Domingo).

У 2005 вона отримала щорічну кінопремію ‘Nastro ‘ Argento’ як ‘краща актриса» за роль Лиллианы Весперо (Lilliana Vespero) в комедії Пупі Авати (Pupi Avati) ‘Друга шлюбна ніч’ (La seconda notte di nozze). Премія вручається Союзом італійських кінокритиків.

У 1991 році вона заснувала Ліричну академію Каті Річчареллі (Accademia Lirica di Katia Ricciarelli). Починаючи з 2003 року, Річчареллі займала посаду художнього керівника щорічного літнього Оперного фестивалю Мачерата (Macerata Opera Festival). У 2006 році вона взяла участь у реаліті-шоу ‘La Fattoria’, італійської версії шоу ‘The Farm’, на Canale 5.

У 1986 році, у свій 40-й день народження, Катя вийшла заміж за Піппо Баудо (Pippo Baudo), відомого телеведучого, але влітку 2004 року подала на розлучення. До цього її 13 років пов’язували близькі стосунки з іспанським тенор Хосе Каррерасом (José Carr

eras), незважаючи на те, що він був одружений.

Голос Каті Риччиарелли відрізняється ніжним і легким звучанням, великою гнучкістю і гарною технікою, але ряд критиків дорікав співачку у відсутності справжньої технічної віртуозності, з-за якої страждав верхній регістр, і обмеженому діапазоні. Однак Риччиарелли володіла ще й неабиякими акторськими здібностями і дуже уважно ставилася на сцені до слів і музики.

В її репертуарі особливо багато творів Пуччіні (Puccini), Верді, Россіні і Доніцетті (Donizetti). Так, вона співала Медору (Medora) ‘Корсарі’ (Il corsaro), Жанну в ‘Жанні д’арк’ (Giovanna d’arco), Анну в «Анні Болейн’ (Anna Bolena), Аменаиду (Amenaide) ‘Танкреде’ (Tancredi), головну партію в ‘Сестрі Анжеліці’ (Suor Angelica), Джульєтту (Giulietta) ‘Капулетті і Монтеккі’ (I Capuleti e i Montecchi), Єлизавету Валуа (Elisabeth de Valois) ‘Дон Карлосі’ (Don Carlos), Лю (Liù) ‘Турандот’ (Turandot), Леонору (Leonora) в «Трубадурі’, Луїзу в ‘Луїза Міллер’ (Luisa Miller), Віолетту (Violetta) в «Травіаті’ (La traviata) і Амелію (Amelia) в «Балі-маскараді’ (Un ballo in maschera).