Італо Таджо

Фотографія Італо Таджо (photo Italo Tajo)

Italo Tajo

  • День народження: 25.04.1915 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: Пінероло, П’ємонт, США
  • Дата смерті: 28.03.1993 року
  • Громадянство: США

Біографія

Італійський оперний співак, бас; особливо відомий виконанням ролей, створених Моцартом (Mozart) і Россіні (Rossini).

Народився Таджо в Пінероло, П’ємонт (Pinerolo, Piedmont). Співу та грі на скрипці він навчався в Музичній консерваторії Турина (Music Conservatory of Turin). На сцені Таджо дебютував у 1935-му, в ролі Фафніра (Fafner) з ‘Золото Рейну’ (‘Das Rheingold’); диригував цією постановкою Фріц Буш (Fritz Busch). Саме Буш запросив Італо в Глайндборн (Glyndebourne), де співак влаштувався працювати в місцевому хорі, паралельно виконуючи різні ролі другого плану.

У 1939-му Таджо повернувся до Італії; там йому вдалося отримати місце в Римській опері (Rome Opera); саме там Італо в 1942-му отримав роль в італійській прем’єрі ‘Воццек’ (‘Wozzeck’) Альбана Берга (Alban Berg). У 1940-му Італо влаштувався ще в міланський театр «Ла Скала» (Teatro alla Scala); до 1956-го він виступав там досить регулярно. У 1942-му Таджо отримав роль Леп

орелло (Leporello) ‘Дон Жуан’ (‘Don Giovanni ‘) на щорічному музичному фестивалі ‘Флорентійський музичний травень’. Цікаво, що до ролі Лепорелло Італо в майбутньому доведеться повернутися ще не раз і не два.

Після завершення Другої світової війни Італо досить швидко вийшов на міжнародний рівень. Після дебютів в Парижі (Paris), Лондон (London), Единбурга (Edinburgh) та Буенос-Айресі (Buenos Aires), у 1947-му Таджо дістався до сцени Ліричної опери Чикаго (Lyric Opera of Chicago). В наступному році Італо виступив в Оперному театрі Сан-Франциско (San Francisco Opera) і театрі Метрополітен-Опера (Metropolitan Opera, New York). Серед найбільш вдалих його ролей того періоду були Фігаро (Figaro) і дон Базіліо (Don Basílio), дон Паскуале (Don Pasquale) і Джанні Скіккі (Gianni Schicchi).

Незважаючи на те, що Італо в цілому спеціалізувався на комічних ролях, діставалися йому і більш серйозні персонажі – зразок Бориса Годунова » Мусоргського або Аттіли і Банко Верді (Guiseppe Verdi). Довелося Таджо і самому створити кілька образів – Самуїла (Samuel) з ‘Давид’ (‘David’) Даріуса Мійо (Darius Milhaud) і цілу плеяду героїв творів Беріо (Berio), Луальди (Lualdi), Малипьеро (Malipiero) і Ноно (Nono). У 1954-му, під флоренцийском Teatro Comunale Італо зіграв у першій в країні постановці ‘Війна і мир’ Прокоф’єва; йому дісталися відразу дві партії – граф Ростов і фельдмаршал Кутузов.

У 1966-му Таджо почав викладати в Університеті Цинциннаті (University of Cincinnati); багато в чому завдяки його заслугам там з’явилася гідна оперна майстерня. Незважаючи на досить солідний вік, Італо продовжувати співати – в основному характерні ролі, начебто Геронта (Geronte), Бенуа (Benoit), Альціндора (Alcindoro) і Ризничьего (Sacristan). Останній раз на сцену Таджо вийшов в 1991-м.

Кілька разів виступи Італо записувалися на штучні носії; однією з найбільш відомих його робіт стала партія в «Ріголетто’ (‘Rigoletto’) 1950-го – разом з Леонардом Уорреном (Leonard Warren), Эрной Бергер (Erna Berger) і Жаном Пірсом (Jan Peerce); диригував цією постановкою Ренато Челліні (Renato Cellini). Відомі також створені за участю Італо запису ‘Одруження Фігаро’ (The Marriage of Figaro) і ‘Дон Жуан’; нерідко трансляції постановок з Таджо виходили і в прямий ефір – зокрема, успіхом користувалися ‘Макбет’ з Марією Каллас (Марія Каллас).

Помер Італо Таджо в Цинциннаті, штат Огайо (Cincinnati, Ohio); на момент смерті йому було 77 років.