Ігор Косицын

Фотографія Ігор Косицын (photo Igor Kositsyn)

Igor Kositsyn

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Ім’я Володимира Путіна обіцяє увійти не тільки історію, але й у драматургію. Напередодні 55-річчя глави держави стало відомо про вихід у світ книги «Канікули президента» і постановці однойменного спектаклю. Що за цим стояло, «Співрозмовнику» розповів співавтор п’єси Ігор Косицын.

    – Ще одним співавтором повинен був стати журналіст Андрій Колесников, цитатами з репортажів якого ви користувалися. Але він відмовився. Навіть назвав образ Путіна в п’єсі надто компліментарною.

    – Не знаю. Ми з Тетяною Чортової намагалися писати об’єктивно, щоб режисери могли трактувати цього персонажа разновекторно. Адже текст на папері – це одне, а спектакль на сцені – зовсім інше. Так що яким у результаті режисерська задумка зробить Путіна, я, автор і сам можу тільки припускати, хоча для мене президент – швидше позитивний персонаж.

    – Таку думку склалосяпісля довгих узгоджень тексту п’єси з Кремлем?

    – На щастя, узгодження були недовгими: їх не було взагалі. І як у Кремлі поставилися до нашої книги, мені поки не доповідали. Може, там не чули про неї зовсім.

    – Якщо п’єса не замовлена зверху, то як тоді з’явилася ідея її написання? Може, у сні? Адже ви визначили її жанр як «сон у двох діях».

    – Все сталося наяву. Просто ми настільки зачитувалися текстами Колеснікова, що, коли постало питання про персонажа нової п’єси, відповідь сам знайшовся.

    І п’єсу ми назвали спочатку комедією. Але потім деякі режисери, які її читали, сказали, що слова «президент» і «комедія» на одній сторінці несумісні. Так і з’явився «сон», в якому вертоліт президента терпить аварію в Сибіру і глава держави проводить зимівлю на тайговій займанщиною.

    – І як же осиротіла країна жила всю зиму без Путіна? Напевно, криза, дефолт, розвал держави і розгул тероризму…

    – Країна – це і є та сама заїмка. Це така Росія в мініатюрі. Так що насправді президент її і не залишав.

    – З урахуванням політичної обстановки вельми символічно. Путіну, напевно, такий подарунок на день народження доводитьсяя за смаком.

    – Щодо подарунка журналісти вигадали. П’єсу ми написали ще в травні минулого року, потім довго пропонували різні театри, поки нарешті цього літа наші друзі не запропонували матеріалізувати її у вигляді книги. Так що під 55-річчя Путіна ми не підлаштовувалися. А спектакль у Владивостоцькому молодіжному театрі взагалі поставлять лише до кінця року.

    – Але коли книга вийде, ви її Путіну все-таки подаруєте?

    – Навіщо? Вона буде продаватися в магазинах. Якщо цікаво, думаю, він сам зможе купити. Хоча швидше за все цього не відбудеться: у нього своє життя, у нас – своя.