Федір Коміссаржевський

Фотографія Федір Коміссаржевський (photo Fyodor Komissarzhevsky)

Fyodor Komissarzhevsky

  • День народження: 23.05.1882 року
  • Вік: 71 рік
  • Місце народження: Венеція, Італія
  • Дата смерті: 16.04.1954 року
  • Громадянство: США

Біографія

Видатний російський театральний режисер, найбільш відомий поруч постановок п’єс Чехова і Шекспіра (Shakespeare).

Народився Федір у Венеції (Місті). Сім’я його здавна була пов’язана з театром: батько – Федір Петрович Коміссаржевський – був елітним оперним співаком і хорошим другом самого Чайковського, а сестра – Віра Коміссаржевська – була однією з найвідоміших актрис свого часу. Федора спочатку вабила до себе архітектура, проте у 1907-му і він захопився сценою, почавши виступати в театрі своєї сестри.

Через два роки, в компанії з справжнім революціонером сценічного ремесла – Миколою Євреїновим – Коміссаржевський створив нову театральну компанію; в ній органічним чином поєднувалися властиве епосі прагнення до романтики і новомодні філософські концепції. Коміссаржевський завжди мріяв створити ‘театр всіх мистецтв’ – з його теоріями, з допомогою форм, кольорів і музики можна було надати акторській грі нову глибину, змінити сам зміст звучащихслов і перебудувати постановку цілком.

У 1910-му Федір Федорович організував у Москві власну театральну студію і почав реалізовувати задумане на практиці. Його постановки ‘Фауст’ (‘Faust’) і ‘Ідіот’ були зустрінуті досить тепло. Під початком Коміссаржевського молоді виконавці вчилися співати і танцювати; режисер ставив своєю метою створення цілої нової породи – породи ‘універсальних акторів’. Слід зазначити, що деякі його підопічні – зокрема, Ігор Іллінський і Михайло Жаров – зробили дійсно вражаючу кар’єру – щоправда, вже за радянської влади.

Після революції 1917-го Коміссаржевський став директором Великого театру; під його керівництвом вийшло кілька досить вдалих оперних постановок. Потім, однак, прозвучала легендарна вислів Леніна про театри і гробах, і Федір Федорович емігрував вБерлин (Berlin). У червні 1921-го в лондонському Aeolian Hall вийшла його програма ‘Opera Intime’; диригував виконавцями Едріан Боулт (Adrian Boult), а партію тенора виконував Володимир Розінг.

За наступні десять років Коміссаржевський завоював вельми і вельми солідну репутацію; прославили його, в першу чергу, постановки п’єс Антона Павловича Чехова.

У 1932-му світ побачив згодом багато разів перевиданий працю Коміссаржевського ‘Історія костюма’ (‘The Costume of the Theatre’). Федір Федорович активно читав лекції в Королівської академії драматичних мистецтв (Royal Academy of Dramatic Art); серед його студентів були такі майбутні знаменитості, як Джон Гілгуд (John Gielgud) і Чарльз Лоутон (Charles Laughton). Постановки Коміссаржевського стали своєрідною дорогою в життя для цілої плеяди популярних акторів начебто Дональда Вольфита (Donald Wolfit), Крістофера Пламмера (Christopher Plummer) і Пеггі Ешкрофт (Peggy Ashcroft).

Справжнім скандалом для консервативної Британії стали досить нестандартні версії класичних шекспірівських п’єс – бачення Коміссаржевського явно відрізнявся від того, до чого звик середній англійський глядач. Так, його легендарний ‘Макбет’ ставилося в алюмінієвих декораціях, під блиск штучних блискавок і з досить екстравагантними костюмами.

Після початку Другої світової війни режисер перебрався до Штатів; там, у місті Дэриен, штат Коннектикут (Darien, Connecticut), 17-го квітня 1954-го актор і помер.

Федір Федорович був одружений двічі; перший шлюб – із згаданої вже Пеггі Ешкрофт – закінчився розлученням; другий шлюб – з танцівницею Эрнестин Стоделль (Ernestine Stodelle) – розірвала лише смерть Коміссаржевського.