Джемма Беллинчони

Фотографія Джемма Беллинчони (photo Gemma Bellincioni)

Gemma Bellincioni

  • День народження: 18.08.1864 року
  • Вік: 85 років
  • Місце народження: Монці, Італія
  • Дата смерті: 23.04.1950 року
  • Громадянство: Італія

Біографія

Італійська оперна співачка, сопрано; одна з найвідоміших співачок кінця 19-го століття. Особливо часто виконувала композиції в стилі веризму; славилася не стільки видатними голосовими якостями, скільки унікальною акторської харизмою.

Народилася Матильда Чезира (Matilda Cesira) – а саме так нарекли при народженні майбутню Джемму – в Монці, Італія (Monza, Italy). Батьки дівчинки і самі були досить відомими співаками – і саме у них Матильда брала перші уроки.

Дебютувала на оперних підмостках дівчина в 1880-му, в Неаполі (Неаполь). Наступні два десятиліття Джемма активно виступала в Європі і Південній Америці; як не дивно, в Королівському оперному театрі в Ковент-Гардені (Royal Opera House, Covent Garden) їй довелось заспівати лише раз, у 1895-м. Не менш дивним є і той факт, що, незважаючи на всю свою популярність, Джемма жодного разу не з’явилася на сцені найбільшого оперного театру Америки – нью-йоркської Метрополітен-Опера (Metropolitan Opera).

Шанувальників у Беллинчони, тим не менш, було чимало; значився серед них і один з величайшихитальянских композиторів усіх часів, Джузеппе Верді (Giuseppe Verdi). Вперше Джузеппе і Джемма зустрілися в 1886-му – Беллинчони співала партію Віолетти в «Травіата’ (‘La traviata’), йшла на сцені міланського Ла Скала (La Scala). Судячи з усього, з першого разу Джемма особливо не вразила Верді – у всякому разі, на роль Дездемони в поставленому роком пізніше ‘Отелло’ Верді її запрошувати не став. Було, втім, очевидно, що манера гри Джемми – злегка перебільшена, з виразною дикцією і неймовірним вмінням концентрувати на собі глядацьку увагу без залишку – як не можна краще підходила для нового, активно розвивається стилю італійської опери – веризму. Дійсно, подібні партії Беллинчони вкладала пристрасть просто неймовірну – незважаючи навіть на те, що її голос ніколи не відрізнявся особливим багатством або насиченістю, так і характерне тремтіння його добряче псувало.

17-го травня 1890-го Джемма представила світу образ Сантуцци з нового веристского творіння П’єтро Масканьї (Pietro Mascagni) ‘Сільська честь’ (‘Cavalleria Rusticana’). Разом з нею на римській сцені виступав її цивільний чоловік Роберто Станьо (Roberto Stagno) – цьому багатообіцяючому сіцілійським тенору дісталася партія Турідду. Познайомилися Джемма і Роберто за чотири роки до цього, під час гастольного туру по Аргентині (Argentina).

Пізніше Беллинчони стала першим сопрано, що виконав головну роль в інший культовою серед любителів веризму постановці – ‘Федора’ (‘Fedora’) Умберто Джордано (Umberto Giordano); вийшла ця постановка 17-го листопада 1898-го, а пару Джеммі склав тоді ще зовсім молодий тенор Енріко Карузо (Enrico Caruso). Вісім років потому Беллинчони зіграла головну роль в італійській прем’єрі ‘Соломія’ (‘Salome’) Ріхарда Штрауса (Richard Strauss).

У 1911-му Джемма оголосила, що йде зі сцени і збирається повністю присвятити себе викладанню секретів вокальної майстерності юним виконавцем. Дійсно, якийсь час сопрано обходила оперні театри стороною – і лише в 1916-му повернулася, щоб виконати головну жіночу роль у кіноверсії ‘Сільська честь’ під режисурою Уго Фалены (Ugo Falena).

На початку 20-х років Беллинчони кілька разів виступала в Голландії – втім, очевидці стверджували, що голос співачка до цього часу втратила майже повністю.

У 1912-го в Берліні був опублікований написаний Джеммою навчальний працю для співаків.

Останні роки життя співачка провела в Неаполі; померла вона в 1950-м.