Донат Мечик

Фотографія Донат Мечик (photo Donant Mechik)

Donant Mechik

  • День народження: 20.06.1909 року
  • Вік: 86 років
  • Місце народження: Харбін, Росія
  • Дата смерті: 22.10.1995 року
  • Громадянство: США Сторінок:

Біографія

Російський театральний режисер, драматург, педагог. Батько письменника Сергія Довлатова.

Батько майбутнього театрального режисера, Ісаак Мойсейович Мечик (1881-1938), походив з єврейської селянської родини з села Сухово в Криму. Працював на будівництво Китайсько-Східної залізниці. З 1904 року брав участь у російсько-японській війні, служив у піхоті. Жив у Харбіні, де у нього і його дружини Раїси народилися сини Михайло, Донат і Леопольд. Коли сім’я переїхала у Владивосток, працював адміністратором ілюзіону, займався ремонтом господарської начиння і друкарським справою, придбав у місті закусочну. У радянський час працював метрдотелем на заводі «Едем», керував жеком, а після переїзду до Ленінграда в середині 1930-х років працював комендантом дзеркальної фабрики. В 1937 році був заарештований, засуджений 18 січня 1938 року і 27 січня того ж року розстріляний (реабілітований посмертно).

У 1925 році його молодший син Леопольд (1910-1979) в таємниці від батьків відправився на кораблі в кругосвітню подорож і залишився жити в Бельгії. Старший син Михайло, навчаючись в Комерційному училищі, приятелював з А. А. Фадєєвим, згодом використав прізвище Мечик у романі «Розгром».[1]Молодший брат Ісаака Онисим Мойсейович Мечик (1887-1991) на початку 1930-х років емігрував до США.

Театральна д

еятельность

В юнацькі роки Донат Мечик захоплювався виконанням куплетів, написанням віршів і грою в теніс. У 1925-1929 роки читав зі сцени твори Михайла Зощенка. З 1924 року під псевдонімом «Донат Весняний» писав і друкував пародії, новели, вірші. У 1929 році разом з братом Михайлом Д. Мечик переїхав до Ленінграда, де вступив до театрального інституту (який тоді носив назву Технікуму сценічних мистецтв) на курс Л. С. Вівьена, згодом-народного артиста СРСР. Грав на сценах різних ленінградських театрів.

У середині 30-х рр. брав участь спільно з Вивьеном у створенні Театру акторської майстерності (ТАМ), займався режисурою. Ставив спектаклі у філії Молодого театру С. Радлова, в Театрі транспорту, був художнім керівником Республіканського драматичного театру Мордовської АРСР і Ленінградського районного драматичного театру.

З 1938 по 1945 рік спільно з Вивьеном ставив спектаклі в Ленінградському академічному театрі драми ім. А. С. Пушкіна («Великий государ», «Кремлівські куранти», «Склянка води», «Горе від розуму», «Російські люди», «Весілля» та інші). Під час війни, коли театр перебував в евакуації в Новосибірську, завідував літературною частиною театру.

Эстрадн

а діяльність

Після повернення в 1944 році з Новосибірська в Ленінград займався естрадної режисурою, працював режисером у Ленінградській філармонії і на «Ленфільмі». Серед найвідоміших його постановок — поставлена для акторів театру ім. Пушкіна Ст. Меркурьева і Ю. Толубеева «Сварка Івана Івановича з Іваном Никифоровичем» за Н. В. Гоголя. Широку популярність здобув під час війни номер «Вогонь по ворогові», поставлений Мечиком для артистів драми А. Борисова і К. Адашевского.

Ставив естрадні програми в Ленконцерті. Його монологи, гуморески, скетчі, куплети виконували Л. Утьосов, А. Бєлов, Б. Брунов, Л. Атманаки. Поставив естрадні вистави «Перше побачення» (1948) і «Коротко і ясно» (1950) Ст. Гальковского для Р. Орлова і М. Курдина; «Не проходьте мимо» за участю А. Блехмана, Т. Кравцової, Б. Бенціанова; київські програми джаз-оркестру «Дніпро» за участю К. Яницького, Н. Гринько, Тобто Медведєва (1962) і безліч інших програм і номерів.

Педагогічна і літературна діяльність

У 1967 році Д. І. Мечик почав викладати акторську майстерність на естрадному відділенні Музичного училища при Ленінградській консерваторії. Очолював у ньому відділення мовленнєвого жанру до 1980 року. Ще в кінці 50-х років, будучи естрадним драматургом, він став одним з ініціаторів створення в Ленінграді профкому естрадних драматургів, де пізніше керував виробничо-творчою комісією. Мечик — автор декількох теоретичних статей про естраді і книги «Мистецтво актора на естраді» (1972).

У 1980 році, слідом за сином — письменником С. Довлатовим, емігрував в США (після того, як в 1978 році емігрував його син, Мечиками змусили піти на пенсію). Там зайнявся літературною діяльністю, написав і видав три книги: «Вибиті з колії» (1984), «Закулісні курйози» (1986) і «Театральні записки» (1989). Спогади Д. І. Мечиками публікувалися в російськомовній емігрантській пресі (зокрема, збірнику «Руссика-81», журналах «Стрілець» і «Літературний кур’єр», газетах «Новий американець» і «Нове російське слово», «Панорама», «Світ» та інших). Його спогади також друкувалися у багатьох російських газетах і журналах.

Донат Мечик помер 22 жовтня 1995 року у Нью-Йорку від раку легенів.

Дочка Д. І. Мечиками (у другому шлюбі) — американський літературознавець, дослідник літературної та епістолярної спадщини свого батька і брата, випускниця філологічного факультету Ленінградського державного університету (1979).