Девід Хейр

Фотографія Девід Хейр (photo David Hare)

David Hare

  • День народження: 05.06.1947 року
  • Вік: 69 років
  • Місце народження: Сент-Ленардс, Великобританія
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

У 1965-му році Хаэр закінчив навчальний заклад в Суссексі, а після – навчався у коледжі при Університеті в Кембриджі, по закінченні якого був удостоєний усіляких нагород (в тому числі – золотої медалі). Відразу після завершення навчання в Кембриджі, Девід заснував «Пересувний театр» і зайнявся постановкою вистав. Однією з перших робіт режисера було театралізоване дійство – «Навиворіт» — інсценізація творів Кафки.

Англійська кінодраматург, театральний режисер. Один з представників так званої «другої хвилі» в драматургії Англії у післявоєнний час. У всі часи Девід вірив у соціалістичні цінності і виступав на боці лівих політичних партій. Режисер вважав за краще описувати події повсякденного поствоєнній Англії і, незважаючи на те, що його п’єси не завжди дозволяли глядачеві зрозуміти істинного світогляду автора, останній часто застосовував у власній творчості такі поєднання, як «руйнівний вплив класової структури», «розпад Британії» та інші.

Девід Хаэр народився влітку 1947-го року в одному з британських графств – в Сент-Ленардсі. У 1965-му році Хаэр закінчив навчальний заклад в Суссексі, а після – навчався у коледжі при Університеті в Кембриджі, по закінченні якого був удостоєний усіляких нагород (в тому числі – золотої медалі).

Відразу після завершення навчання в Кембриджі, Девід заснував «Пересувний театр» і зайнявся постановкою вистав. Однією з перших робіт режисера було театралізоване дійство – «Навиворіт» — інсценізація творів Кафки.

У 1969-му році відбувся показ вистави «Як Брофі пощастило» — легка, але чіпка пародія на одну з телевізійних зірок.

З «Пересувним театром» Девід працював аж до 1971-го року.

Трохи раніше над однією із п’єс Хаэра працював театр «Хампстед тиэтр клаб». У результаті на світ з’явився спектакль «Шлак», що оповідає про нелюдські відносинах викладачок в одній з жіночих шкіл, прослывшей жахливою і з низки он що виходить.

Наступні п’єси Девіда розповідали про лицемірство різних верств суспільства в Англії і те, що є результатом такого сприйняття оточуючими один одного.

У 1974-му році Хаэр був нагороджений премією Джона Левеллина Рису – за п’єсу «Кісточки». Твір визнали одним з кращих, серед написаних автороми не старше тридцяти років.

Після – були такі п’єси, як «Фаншен», «Зуби і усмішки», «Достаток», «Карта світу», «Pravda: Комедія Фліт-Стріт», «Таємне викрадення», «Демони расизму», «Бормочущие судді», «Без війни», «Ліхтар» (до речі, п’єса, не мала успіху), «Блакитна кімната», «Поцілунок Іуди» та інші твори.

Важливе значення в діяльності Хаэра мало кіно. Серед найбільш популярних фільмів, у процесі створення яких Девід виступив в якості сценариста і режисера, були кінострічки «Достаток», «Уезербі», «Нічний Париж», «Без кріплень».