Семен Шаховськой

Фотографія Семен Шаховський (photo Semen Shahovskoy)

Semen Shahovskoy

  • Рік смерті: 1654
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Шаховської (Семен Іванович, князь) — духовний письменник. Перебував на царській службі у званні воєводи, то в інших посадах, з 1614 по 1646 рр.

    Шаховської (Семен Іванович, князь) — духовний письменник. Перебував на царській службі у званні воєводи, то в інших посадах, з 1614 по 1646 рр. Головний відділ творів Ш. складають послання і між ними, перш за все, звертають на себе увагу ті, які частково знайомлять нас з долею самого автора. У посланні до одного, невідомому по імені, Ш. висловлює свою скорботу, що відлучений від церкви, позбавлений споглядання царського, укладений у темницю і дякує одного за його втішні листи. В іншому листі він дякує одного за відвідини його в темниці, і обіцянку щодня допомагати йому в його горю. У посланні до патріарха Філарета Микитовичу Ш. сам вказує свою провину, кажучи, що, по смерті трьох своїх дружин, він, будучи ще юним, вступив в четвертий шлюб з дівчиною, жив з нею два роки і мав від неї дітей, а тепер позбавлений подружжя і дітей. Усвідомлюючи своє беззаконня, Ш. просив патріарха помилування і зцілення, щоб від зневіри не впасти у відчай. У посланні до архієпископа сибірському і тобольскому Кіпріану Ш. просив його клопотати перед патріархом про дозвіл йому, Ш., жити зі своєю четвертою дружиною, висловлюючись, що страждет вже третій рік. Крім четвертого шлюбу, Ш. обвинувачувався ще в якомусь державному злочині. Можна думати, що в 1625 р. Ш. був помилуваний і навіть користувався певною прихильністю патріарха; останній доручив йому скласти подячний послання перському шаху Аббасу за надіслану їм святиню — ризу Господню. У своїх посланнях Ш. стосувався то істин віри, правил церкви, то її обрядів і богослужбових книг. Такі послання: а) до якогось любомудрецу, безглуздо говорив, що Господь наш Ісус Христос, замість людської душі, прийняв Духа Святого; б) до князю Івану Хворостинину , препиравшемуся про VI Вселенському соборі, ніби він не знаходиться в книзі священних правил; в) до жодним препиравшимся про шлюби і говорив, що шлюб міцний, яким би чином не одружився, і законний, якщо навіть вступають у шлюб без дозволу батьків, самовластием нареченого або нареченої, і т. п.; г) до вопросившему про четвертому шлюбі, яким законоположенням святих отців він забороняється; д) до якогось одного, вопросившему, від чого повелося ченцям не їсти м’яса; е) до митрополита крутицкому Кіпріану; ж) до боярину, князю Івану Борисовичу Черкаському і з) до старця Варлааму, колишньому архімандриту суздальського Богоявленського монастиря. У трьох останніх посланнях автор вирішував подиву, чи вважати ті чи інші місця у знову надрукованих книгах описками або справжніми словами тексту, і висловлював бажання, щоб при друкуванні книг «старанно проницали в книги й благоліпно виправляли помилки, зроблені в простоті невідання». До творів Ш. з історичним характером відносяться: а) слово про пожежу московському (колишньому 3 травня 1626 р.); б) повість преславна про принесення ризи Господньої в панівний місто Москву; в) повість про вбивстві царевича Димитрія ; р.) повість про якийсь мнисе, како послася від Бога на царя Бориса в помсту даху праведного царевича Димитрія; д) слово похвальне трьом московським святителям: Петра, Алексія і Іоні і е) слово похвальне юродивим Христа ради Прокопу і Іоанну, устюжским чудотворцам. Третій і останній відділ творів Ш. — складені їм церковні служби, молитви і співи. Відома ще «Копія зі списку князя Семена Ш. записки» — короткий журнал його з 1601 по 1649 рр. См. митрополит московський Макарій «Історія російської церкви» (том XI, Санкт-Петербург, 1882, стор 227 — 231).