Йосафат Каваців

Фотографія Йосафат Каваців (photo Iosaft Kavatsiv)

Iosaft Kavatsiv

  • День народження: 05.01.1934 року
  • Вік: 76 років
  • Місце народження: с. Яблунівка
  • Дата смерті: 04.06.2010 року

Біографія

Священик і, можливо, єпископ Української Греко-Католицької Церкви, член ордену василіан, політв’язень.

Василь Каваців народився в сім’ї робітника Михайло Кавацива і його дружини Варвари в селі Яблунівка (нині Стрийського району Львівської області) 5 січня 1934 року. Отримав домашнє релігійне виховання, мати і її родичі не прийняли організованою НКВС за участю Московського Патріархату «ліквідації» Унію у 1946 році. З дитинства мріяв стати монахом і священиком.

Після школи-десятирічки закінчив фінансово-кредитний технікум, був направлений на роботу на Жидачівський паперово-картонний комбінат, на посаду бухгалтера розрахункового відділення. Проводив зібрання віруючих греко-католиків, надавав матеріальну допомогу перебували в ув’язненні священикам і єпископам. 22 грудня 1954 року таємно склав монаші обіти в чині василіан (ЧСВВ), прийнявши ім’я Йосафат (згадується також як Йосафат-Василь або під мирським ім’ям). У 1957 році вперше був арештований за доносом православних священиків Трофимчука та Савчука, але не підданий висновку, а через кілька місяців звільнений і висланий в 24 години з Жидачева. Влаштувався різноробочим на древообрабатывающий комбінат у Стрию, потім з 1960 року кочегаром в школу, згодом обіймав посади завгоспа та бухгалтера-діловода в іншій школі. Протягом цього періоду вивчав богословські науки і 24 травня 1962 року був таємно висвячений у священний сан підпільним єпископом Івано-Франківським ординарієм блаж. Іваном Слезюком.

Служив негласно в 78 містах і селах, як по будинках, так і в закритих храмах, в основному ночами, бо вдень повинен був виконувати свої обов’язки на світській роботі; займався підготовкою майбутніх священиків. Неодноразово позбавлявся прописки, перебував під наглядом КДБ.

Займався збором підписів під зверненням до XXVI з’їзду КПРС з проханням про легалізацію УГКЦ (всього на адресу з’їзду було направлено близько 6 тис. підписів), а також перенесенням мощей Перемишльського єпископа блаж. Йосафата Коциловського (розум. 1947).

У зв’язку з цим о. Каваців і о. Роман Есип були заарештовані 17 березня 1981 року в своєму будинку у Львові. Кавациву було пред’явлено звинувачення за статтями КК УРСР 138 ч. 2 («Порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви») і 209 ч. 1 («Посягання на особу та права громадян під виглядом виконання релігійних обрядів чи іншим приводом»). Серед свідків були неповнолітні школярі (багато з них в суді відмовилися від своїх свідчень і були виключені з комсомолу), а також священики РПЦ, які писали на Кавацива доноси — Удич, Голобутов, Ильешский. Процес, що йшов 14-28 жовтня 1981 року, активно висвітлювався в радянській пресі і на телебаченні. Підсудні оо. Каваців і Есип були засуджені до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання з конфіскацією всього майна.

Каваців подав касаційну скаргу, за якою 15 грудня колегія Верховного суду УРСР постановила, що у своїх діях він керувався не зажерливістю, як вважав обласний суд, а суто релігійними мотивами, проте залишила вирок без змін. Покарання відбував у таборі 319/7 (село Перехвистивка Роменського району Сумської області). Тут йому через начальника табору Кириленка та інших осіб неодноразово пропонували негайне звільнення і навіть єпископство в РПЦ за умови відмови від католицтва, від чого він відмовився. Після відбуття терміну ув’язнення був вивезений в Уральськ у заслання, але вже в 1986 році звільнений. У висновку став інвалідом II групи.

Після звільнення

Звільнившись, о. Йосафат повернувся до Львова. Був одним з підписали акт про вихід з підпілля, спрямований Папі Римському і радянському лідеру Горбачову. Брав участь у відновленні структур Української Греко-Католицької Церкви та пов’язаних з цим конфліктів, став настоятелем Благовіщенської церкви у Стрию.

Конфлікт і повідомлення про єпископаті

О. Кацавив критично ставився до багатьох керівників і клірикам відродженої УГКЦ, насамперед — тим, хто повернувся на Україну з еміграції, а також до «переписавшимся» — священикам, числився в радянський час в Московському Патріархаті та офіційно перейшли в католицтво лише після легалізації УГКЦ. У результаті виниклого конфлікту він був виключений з ордену василіан (і з тих пір в офіційних документах УГКЦ його називали не по чернечому імені Йосафат, а по імені у хрещенні — Василь), а також підданий главою УГКЦ верховним архієпископом Мирославом Любачівським суспенсии (заборони у священнослужінні). Це покарання було знято наступником Кир Мирослава Любомиром Гузаром, однак розлад тривав.

В кінці 2002 року Каваців заявив про те, що в 1980 році (називається дата 25 жовтня 1980 року) виїхав в Караганду і там був таємно висвячений єпископом Олександром Хирой в єпископський сан, при цьому Кир Олександр звелів йому до часу зберігати своє єпископство в секреті.

У своїй церкві в Стрию о. Каваців почав здійснювати богослужіння архієрейським чином, використовувати відповідні облачення і єпископський посох.

При цьому жодних документів, що підтверджують факт його єпископства, не було, так само як і безпосередніх свідків посвячення. У ході розслідування справи священик о. Петро Зеленюх присягнув на Євангелії, що чув про Кацавиве як про єпископа ще від Кир Олександра Хіри (тобто до 1983 року). Тим не менш, синод єпископів УГКЦ, який засідав з 24 вересня по 1 жовтня 2003 року у Львові, відмовився визнати о. Кацавива єпископом і включити його в свій склад. Розслідування тривало на різних рівнях як на Україні, так і в Римі, і в кінці кінців 8 квітня 2008 року Конгрегація віровчення затвердила негативні висновки комісії. 31 травня 2008 року о. Каваців був викликаний в церковний трибунал Стрийської єпархії УГКЦ. Даний трибунал присудив о. Кавацива до великому відлученню, звинувативши його в «узурпації влади в Церкві». Однак у зв’язку з хворобою єпископа Стрийської єпархії Кир Юліана Ґбуром вирок не був приведений у виконання. Призначений через хворобу єпископа єпископом-помічником Стрийської єпархії Кир Тарас Сеньків зумів врегулювати конфлікт і домогтися примирення.

Смерть і похорон

Каваців помер 4 червня 2010 року. Про його смерть було оголошено на офіційному сайті Стрийської єпархії УГКЦ з формулюванням «Помер священик Стрийської єпархії о. Василь Каваців». 6 червня 2010 року він був похований в архієрейських ризах, у гробу стояла фотографія, де він був зображений з єпископським посохом у руках. На могилі встановлена плита з згадкою дати посвячення в єпископський сан, зазначеної як 25. 11. 1980, також із зображенням Кавацива в архієрейському вбранні і з ціпком. Священика, який, почавши виголошувати проповідь, назвав Кавацива лише протоієреєм, перебили, після чого слово взяв інший клірик, титуловавший покійного владикою (тобто єпископом).