Дуглас Хортон

Фотографія Дуглас Хортон (photo Douglas Horton)

Douglas Horton

  • День народження: 27.06.1891 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: Нью-Йорк, США
  • Рік смерті: 1968
  • Громадянство: США Сторінок:

Біографія

Американський священик і вчений; відомий своїми роботами про екуменічних відносинах між найбільшими протестантськими рухами його часу. Хортон по праву вважався однією з найважливіших релігійних фігур своєї епохи; знали його не тільки в країні, але і за її межами. Особливу увагу в своїй роботі Дуглас приділяв об’єднуючої ролі релігії і намагання знайти спільне підґрунтя для людей різних національностей і навіть віросповідань.

Священиком Хортон став у 1915-му, після навчання в Університеті Прінстона (Princeton University) і семінарії Хартфорда (Hartford Seminary). Деякий час Дуглас працював у Першій Конгрегаційної Церкви Міддлтона (First Congregational Church), штат Коннектикут (Middletown, Connecticut); спочатку він працював в якості помічника пастора, а потім став повноправним священиком. Деякий час Хортон прослужив в Брукліні (Brookline, Massachusetts), штат Массачусетс і в Чикаго (Chicago); особливий інтерес для нього представив саме останній досвід – в Чикаго турботам Дугласа була препоручена церква, яку конгрегационалисты відвідували разом з пресвитерианцами.

Взаємовідносини різних релігійних шкіл сильно захопили Хортона; він почав вивчати существующиев країні руху – що в кінцевому підсумку і призвело до створення спочатку Національної ради церков (National Council of Churches), а потім і світового (World Council of Churches) аналога.

Дуглас зумів показати, що у свій час Бог забажав відокремити протестантські церкви від інших християн з-за порівняно несуттєвих теологічних і куди більш значних етнічних і соціально-економічних розбіжностей; тепер же, коли ці розбіжності здебільшого подолані, немає ні найменшої причини і далі штучно культивувати це відділення – навпаки, створення міцної єдиної християнської церкви піде лише на користь всім її складовим. Головною метою цієї єдиної церкви, на думку Хортона, повинно було стати духовне збагачення світу– покликане подолати зростаюче байдужість (місцями доходить до ворожості) до питань віри, війни та бідності.

Дуглас користувався авторитетом у представників більшості релігійних рухів свого часу.

У 1938-му Хортона призначили генеральним секретарем Ради – тим самим давши йому владу приймати рішення, здатні вплинути на діяльність релігійних установ всієї країни. Владою своєю Дуглас розпорядився розумно; найбільшим його досягненням, безумовно, став контроль за повним злиттям його школи з пресвитерианцами, євангелістами і реформаторами. Ідея подібного злиття вперше була запропонована ще на початку 30-х; реалізувати на практиці її вдалося лише в 40-х – і багато в чому ця реалізація зобов’язана своїм успіхом саме Хортону. Були у проекту, звісно, й супротивники – частина священиків вважала, що подібне злиття загрожує автономії локальних церков і ставить під сумнів право Ради на прийняття таких рішень за віруючих всієї країни.

Довести до кінця розпочату Хортон не встиг – остаточно злиття завершив його наступник на посаді генерального секретаря Ради, преподобний Фред Хоскінс (Fred Hoskins).

Сам же Дуглас, залишивши свій пост, пішов у 1955-му на посаду декана Гарвардської школи богослов’я (Harvard Divinity School). У Гарварді Хортон продовжував працювати над питаннями міжцерковної взаємодії; порушувалися ці питання і в навчальних програмах його факультету.

Покинув Гарвард Дуглас в 1960-м.

Через вісім років перебування на заслуженій пенсії Хортон помер.