Віталій Федорів

Фотографія Віталій Федорів (photo Vitaliy Fedoriv)

Vitaliy Fedoriv

  • День народження: 21.10.1987 року
  • Вік: 29 років
  • Місце народження: Межиріччя, Львівська область, Україна
  • Громадянство: Україна

Біографія

У нас дуже дружний колектив. У команди була поставлена гра. Ми не втомлюємося один від одного. Немає нескінченних заїздів на базу. Наприклад, якщо матч був в суботу, ми вирушали на базу в п’ятницю ввечері. Тренувалися, вечеряли і залишалися на ніч.

Екс-захисник київського «Динамо» і молодіжної збірної України Віталій Федорів (21 рік) вчора вилетів з Києва в Домініканську Республіку, де і відсвяткує Новий рік.

У нинішньому році Віталій непогано попрацював — закріпився у складі російського «Амкара», куди його віддали в оренду, а кілька тижнів тому підписав з клубом з Пермі трирічний контракт. Вчора з Федорівим поспілкувався кореспондент «Блику».

Віталій, як поставилися до пропозиції «Амкара» стати повноцінним гравцем клубу?

— З натхненням. Думаю, що сезон в Пермі можу занести собі в актив. Я зумів довести, що можу виступати на рівні російської прем’єр-ліги. «Амкар» скористався тим, що мав першочергове право викупити мій трансфер. У підсумку я підписав з російським клубом контракт на 3 роки. Сподіваюся, що в майбутньому сезоні у мене буде регулярна ігрова практика. У «Динамо» пробитися в першу команду мені було дуже складно.

Тобто, в київ-ському «Динамо» ви не бачили для себе перспектив?

— Факт, що в Києві мені було б дуже важко пробитися в «основу». Конкуренція зараз в команді просто божевільна. Чекати ж свого години 2-3 роки — це не для мене. Адже можна елементарно пересидіти в дублі. Хоча не можу сказати, що тренерський штаб «Динамо», коли я грав в Пермі, забув про футболіста Федориве. Наприклад, мені дзвонив Юрій Калитвинцев.

В першості російської прем’єр-ліги «Амкар» фінішував четвертим, на три очкивипередивши екс-чемпіона країни пітерський «Зеніт». У чому полягає секрет такого успішного виступу?

— У нас дуже дружний колектив. У команди була поставлена гра. Ми не втомлюємося один від одного. Немає нескінченних заїздів на базу. Наприклад, якщо матч був в суботу, ми вирушали на базу в п’ятницю ввечері. Тренувалися, вечеряли і залишалися на ніч.

До речі про вечерю. До уральських пельменів в Пермі не захворіли?

— Не повірите — навіть жодного разу не спробував. Коли тільки приїхав, навів довідки, де в Пермі знаходяться заклади з українською кухнею. Виявилося, що там є два-три ресторани швидкого харчування, які так і називаються — «Українська кухня». Там і їв.

З ким із українців, которие виступають в інших командах російської прем’єр-ліги, підтримували стосунки?

— Після домашньої гри з «Рубіном» разом з Сергієм Ребровим пішли в ресторан. Повечеряли, поговорили. Сергій якраз отримав вихідні і збирався летіти в Київ.

А в рідній Жидачів під час відпустки заїхали?

— Звичайно. Намагаюся бути там два рази на рік — влітку і взимку. Трохи погостював у батьків, а потім поїхав відпочивати в Єгипет. Повернувся в Київ, пробув тут пару днів і ось знову відлітаю в Домініканську Республіку. Там і зустріну Новий рік. Повертаюся з теплих країв 3 січня. А 5-го мені вже потрібно прибути в розташування «Амкара».

Правда, що в Пермі вам вже пропонували прийняти російське громадянство?

— Ні.