Валентин Слюсар

Фотографія Валентин Слюсар (photo Valentin Slusar)

Valentin Slusar

  • День народження: 15.09.1977 року
  • Вік: 39 років
  • Місце народження: Київ, Україна
  • Громадянство: Україна

Біографія

Хорвати для мене — велика загадка, справжня темна конячка. Хоча знаю, що вони не пустили у фінальну частину Євро-2008 англійців, а не так давно тим же англійцям крупно програли вдома.

Вперше за останні роки в тренувальному таборі національної збірної з’явився представник харківського «Металіста» — бронзового призера двох останніх чемпіонатів країни. Вибір Олексія Михайличенка і його помічників упав на 31-річного опорного півзахисника Валентина Слюсара.

— Виклику, звичайно ж, не чекав, — відверто зізнався Валентин. — Про рішення тренерського штабу збірної дізнався в суботу вранці. Воно мене здивувало. Правда, приємно здивувало. Хоча і змушує мимоволі хвилюватися.

Як тебе прийняли старожили національної команди? Чи багато серед них виявилося твоїх знайомих?

— Раніше мені доводилося перетинатися з Кучером і Голайдо, з іншими ближче познайомився і буду продовжувати знайомитися вже тут, у Кончі-Заспі. Радує, що атмосфера в колективі нормальна.

Поговорити з Олексієм Михайличенко вже вдалося?

— Поки тільки коротко. Олексій Олександрович розпитував мене про самопочуття і про бажання виступати за збірну. Я сказав, що відчуваю себе нормально, а що до бажання, то, якщо б його у мене не було, я б в тренувальний табір національної команди не приїхав. На це він мені відповів, що все в моїх руках: буду конкурентоспроможний — обов’язково буду грати.

Приводом для твого дзвінка стала гра за «Металіст», де ти розумієш багатьох партнерів, напевно, вже на рівні підсвідомості. У збірній же тобі багато чого доведеться проходити заново.

— Я прекрасно усвідомлюю, що клуб і збірна — це дві абсолютно різні планети. У «Металісті» я дійсно вже все знаю і все розумію, а в національній команді, не стільки все для мене нове, скільки я абсолютно новий для неї людина. Впевнений, полегшити адаптацію будь-якої людини в новому оточенні може тільки колектив. У нашій збірній він згуртований, тому не сумніваюся, що освоюсь я в ньому швидко. Тим більш, як мене вже запевнив Анатолій Тимощук, всі хлопці мені в цьому постараються допомогти.

Що можеш сказати про Михайличенко як про тренера?

— Коли я ще виступав за київське «Динамо», то мені доводилося з ним пару разів перетинатися на тренуваннях. Пізніше я, звичайно ж, спостерігав за його роботою і в столичному клубі, і в молодіжній збірній України. Підійду я під його тактику? Не сумніваюся, що в Олексія Олександровича в наявності є маса заготовок — залежно від суперника. Тому я не можу дати однозначну відповідь. Якщо я отримав виклик у національну команду, то тренер на мене, напевно, розраховує. Тепер головне — виправдати його надії.

Будь твоя воля, кого з «Металіста» взяв би з собою в Кончу-Заспу?

— Напевно, всю команду (сміється). Але я прекрасно розумію, що це неможливо, так як у нас багато легіонерів. А якщо серйозно, то взяв би, швидше за все, всіх футболістів з українським паспортом. Останнім часом «Металіст» знаходиться на хорошому ходу і демонструє гру пристойного рівня. Перемога над «Бешикташем» і вихід у груповий раунд Кубка УЄФА тому підтвердженням.

Що ж тоді сталося з командою в неділю в Запоріжжі?

— Позначився напружений поєдинок з турками, який ми провели тільки в четвер. Відпочити б хоч на день більше… Той самий «Бешикташ» матч свого чемпіонату грав не в неділю, а в понеділок. Так що до перерви ми ще рухалися нормально, а потім сили просто покинули нас, настало справжнє спустошення. Було дуже складно.

У суботу на знайомому тобі стадіоні «Металіст» збірна зіграє з командою Хорватії. Що скажеш про суперника?

— Нічого не скажу. Хорвати для мене — велика загадка, справжня темна конячка. Хоча знаю, що вони не пустили у фінальну частину Євро-2008 англійців, а не так давно тим же англійцям крупно програли вдома.