Теофіло Стівенсон

Фотографія Теофіло Стівенсон (photo Teofilo Stevenson)

Teofilo Stevenson

  • День народження: 29.03.1952 року
  • Вік: 60 років
  • Місце народження: Пуерто-Падре, Лас-Тунас, Куба
  • Дата смерті: 11.06.2012 року
  • Громадянство: Куба
  • Зріст: 201 см
  • Вага: 81 кг
  • Оригінальне ім’я: Стівенсон Паттерсон
  • Original name: Stevenson Patterson

Біографія

Кубинський боксер, один з трьох боксерів, які зуміли виграти три золота Олімпійських ігор.

Стівенсон народився на Кубі (Cuba); батько його, Теофіло Стівенсон Паттерсон (Teófilo Stevenson Patterson), був іммігрантом з острова Сент-Вінсент (Saint Vincent). Мати Теофіло, Долорес Лоуренс (Dolores Lawrence), була уродженої кубинкой; батьки її, втім, коли приїхали на Кубу з острова Сент-Кітс (Saint Кітс).

Долорес Лоуренс (Dolores Lawrence), була уродженої кубинкой; батьки її, втім, коли приїхали на Кубу з острова Сент-Кітс (Saint Кітс).

Теофіло Паттерсон влаштувався на Кубі в 1923-м; довгий час він перебивався випадковими заробітками, поки не осів у Камагуэе (Camagüey) – де в міру своїх можливостей навчав бажаючих англійської. Паттерсон відрізнявся надзвичайно великими габаритами; за порадою місцевих тренерів, він пробував себе у боксі – проте вже після 7 матчів розчарувався в цьому виді спорту з-за його загальної корумпованості.

Теофіло Лоуренс був дитиною ледачим, але талановитим. Вже в 9 років він займався боксом в місцевому спортзалі, який, до речі, ходив і його батько. Таємниць боксерського справи Лоуренса вчив колишній чемпіон країни в напівважкій вазі Джон Еррера (John Herrera). Дуже скоро Теофіло вже виходив на бій з куди більш досвідченими боксерами – і демонстрував досить непогані результати. Матері про своє захоплення юнак розповідати не вирішувалося досить довго, у кінці кінців на важку бесіду зважився батько хлопчика. Спочатку Долорес прийшла в лють, проте потім Теофіло-старший усе ж зумів переконати її не заважати синові, пообіцявши ретельно за ним доглядати.

Стівенсон продовжував тренуватися під керівництвом Еррери і далі; через деякий час йому вдалося виграти юніорський титул і пройти курс тренувань у Гавані (Havana). Незабаром юнак привернув вним

ання Андрія Червоненко – провідного тренера в тоді ще тільки розвивалася кубинської системі спортивного розвитку. Слід зазначити, що професійний спорт на острові був під забороною з 1962-го; всі боксерські поєдинки відбувалися виключно з дозволу Національного боксерського комітету (National Boxing Commission). Червоненко прибув на Кубу з Москви – і допоміг кубинцям створити на основі старого гаванського спортзалу новеньку боксерську школу.

У 17 років Стівенсон почав боксувати вже на дорослому рівні. Почалося все на ноті не цілком вдалою – у першому ж поєдинку Теофіло розбив більш досвідчений важковаговик Габріель Гарсія (Gabriel Garcia). Спортсмен, однак, не дав цьому ураження збити свій настрій – і незабаром відігрався, здобувши перемогу над Нэнсио Карилло (Nancio Carillo) і Хуаном Перез (Juan Perez) – у вищій ступеня досвідченими і умілими супротивниками. Цими перемогами Стівенсон вибив собі місце в національній збірній – з якої і вирушив на Чемпіонат Центральної Америки (Central American Championships). На чемпіонаті Стівенсон програв лише у фіналі, після трьох достатньо переконливих перемог; тим самим Теофіло остаточно закріпив за собою репутацію одного з кращих боксерів Куби. Повернувшись на батьківщину, Стівенсон продовжив тренування; Червоненко і кращий тренер Куби – Альсидес Сагарра (Alcides Sagarra) – зуміли поставити Теофіло надзвичайно вражаючий

удар-джеб. Незабаром Стівенсон показав світові, що тренування не пройшли для нього дарма – йому вдалося порівняно легко здолати в Берліні (Berlin), східно-німецького боксера Бернда Андерна (Bernd Andern).

У 20 років Стівенсон відправився разом з кубинської командою на Олімпіаді в Мюнхені (Munich Olympics). У першому ж бою Стівенсон збив супротивника – досить відомого польського боксера Людвіка Дендериса (Ludwik Denderys) з ніг; бій не тривав і 30 секунд. У чвертьфіналі Стівенсон бився з американцем Дуейном Бобиком (Duane Bobick), раніше вже Теофіло побеждавшим. Перший раунд пройшов порівняно рівно, у другому Стівенсон дещо здав позиції, проте вже в третьому він – з абсолютно нелюдською силою – контратакував. Бій був закінчений після того, як Бобик в третій раз відлетів на канати; донині цей поєдинок вважається самим відомим з боїв Теофілові.

У півфіналі Стівенсон порівняно легко здолав німця Петера Хассинга (Peter Hussing); у фіналі йому навіть не довелося битися – румун Йон Алекса (Ion Alexe) не зміг вийти на бій з-за травми. У той раз – і вперше за всю історію олімпійського боксу – Куба здобула три золотих (а також одну срібну і одну бронзову) медаль; з цього моменту кубинських боксерів почали сприймати куди як серйозніше.

У 1974-му Стівенсон отримав золото на Чемпіонаті світу (World Championships), в 1976-му – на чергових Олимпийс

ких іграх в Монреалі (Montreal). До того часу на батьківщині Теофіло був вже без п’яти хвилин героєм національного рівня. Стівенсоном навіть запропонували професійний контракт – американці обіцяли йому 5 мільйонів за бій з Мохаммедом Алі (Muhammad Ali); Теофіло, однак, відмовився, заявивши, що мільйон доларів не значить нічого в порівнянні з любов’ю 8 мільйонів кубинців.

У 1980-му Теофіло відправився на Олімпіаду в Москві (Moscow) – і знову здобув перемогу, ставши другим в історії світового боксу бійцем, зуміли здобути перемогу на трьох Олімпіадах. Пізніше, вже в 2000-му, цей рекорд повторив інший кубинець, Фелікс Савон (Félix Savón).

Цілком можливо, що Стівенсон зміг би взяти і четверте золото на Олімпіаді в Лос-Андежесе (Los Angeles). СРСР, проте, американську вирішив бойкотувати Олімпіаду – і кубинці вирішили наслідувати приклад своїх «старших братів’. Шанси, до речі, у Теофіло були цілком серйозні – отримав в результаті золото Тайрелла Біггса (Tyrell Biggs) він вже перемагав. Незадовго до Олімпіади 1988-го Теофіло Стівенсон залишив бокс; втім, цю Олімпіаду Куба також бойкотувала.

За свою кар’єру Теофіло здобув 302 перемоги – і лише 22 рази програв. 2 рази Стівенсона здолав радянський боксер Ігор Висоцький, більше нікому здобути відразу дві перемоги над Стівенсоном не вдавалося.

11 червня 2012-го Теофіло Стівенсон помер; на момент смерті йому було 50 років.