Сергій Шубєнков

Фотографія Сергій Шубєнков (photo Sergey Shubenkov)

Sergey Shubenkov

  • День народження: 04.10.1990 року
  • Вік: 26 років
  • Місце народження: Барнаул, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

В кінці травня 21-річний Сергій Шубєнков у французькому Эрувиле оновив рекорд Росії, який був на два роки старший його самого. На ЧЄ-2012 учень Сергія Клєвцова скинув зі своїх 13,18 ще 9 сотих (і це при зустрічному вітрі 1,1 м/с).

Звідки ви такий взялися: бар’єрний спринт на рівні першої світової десятки бігаєте, гімн на нагородження співаєте, англійською вільно висловлюватися?

— (Сміється.) Я так розумію, це риторичне питання?

Щодо англійської я серйозно.

— Велике спасибі моїй шкільній учительці Раїсі Андріївні Сабельниковой і моєму викладачеві в Алтайському державному університеті Олені Вікторівні Губернаторовой. Удвох вони за кілька років змогли навчити мене уму — розуму.

У Гельсінкі біглося добре?

— Після півфіналу було дуже важко. Біглося нормально, але я втомився.

Ще б — 13,09!

— Ось і тренер мені сказав те ж саме (сміється). Напередодні в попередньому забігу я показав 13,28, кинув бігти в кінці. Сили поберіг, так і перенервував — не знав, що тут до чого на чемпіонаті Європи. А на другий день нервів вже було скільки потрібно. Взагалі стрес — наш помічник, щоб завестися і налаштуватися. До того ж у півфіналі я був ще досить «свіжим», щоб пробігти за 13,09. А у фіналі вже був не біг на результат, а заруба за перемогу з французом Гарфильдом Дарьеном. Потрапив з ним на сусідні доріжки, і це був, звичайно, сhallenge!

Що для вас значить володіти найкращим результатом сезону в Європі?

— Що від мене багато чекають. А очікування потрібно виправдовувати. Для мене це дуже серйозно.

Що ваш тренер Сергій Клєвцов сказав після фіналу?

— Не повірите, я з ним ще не зустрічався! Навіть подзвонити не можу — прямо перед стартом телефон йому віддав.

Батькам, відповідно, теж не дзвонили?

— Так. І в цей раз не став в камеру привіт передавати. Хоча в минулому році одного разу передав привіт рідному Барнаула. Потім отримав на стіну «ВКонтакте» хмару коментарів.

Ви активний користувач соціальних мереж?

— Не такий, як у «молоді» роки — на перших курсах. Але зв’язатися зі мною можна запросто.

Всі дівчата країни прочитають це, і ви отримаєте нову хмару повідомлень.

— Ну не знаю, не знаю.

Даремно. Он як на вас фінські волонтерши задивляються.

— Одна моя однокласниця все погрожує створити фан-клуб, але, думаю, це більше для красного слівця. А фінські дівчата такі гарні, до речі. Як на підбір: всі блондинки, симпатяшки.

* * *

Торік вашим кращим часом було 13,46. Чим пояснюєте такий прорив в результатах? У підготовці щось змінили?

— Ні. Правда, я почав тренуватися більше. 2011 рік взагалі був для мене знаковим: перемога на молодіжному чемпіонаті Європи, участь на дорослій першості світу. Правда, в Тегу я вилетів у першому ж колі.

Зазвичай в таких випадках кажуть: придбали безцінний досвід.

— Так, справді колосальний досвід. Ще більший урок я отримав в 2009 році на юніорському чемпіонаті Європи. Тоді я дізнався, як не треба «зливати» останні метри дистанції, коли бар’єри скінчилися. На них мене в Нові-Саді і наздогнали. Що стосується результатів, я дуже наполегливо готувався до зимового сезону, хотів поїхати на чемпіонат світу в Стамбул, але не вийшло через історію з Нью-Йорком.

Що за історія?

— Федерація дуже просила мене з’їздити на презентацію нової олімпійської форми. Це було під час відбіркового чемпіонату Росії, який, відповідно, довелося пропустити. І в Стамбул я не поїхав. Але, може, воно й на краще. Почав цілеспрямовано готуватися до літа, тому що знав: сезон буде серйозний, з чемпіонатом Європи та Олімпіади.

У Гельсінкі з самого початку збиралися?

— Не настільки я ще крутий спортсмен, щоб чемпіонат Європи пропускати. Ми з тренером відразу так вирішили: у Гельсінкі треба потрапляти, брати участь. А потім — що треба обов’язково вигравати.

Звучить так, немов до льоту підходили з усвідомленим наміром бити рекорди Росії.

— Ну ні! Хоча я, припустимо, дуже сильно хотів побити молодіжний рекорд Костянтина Шабанова — 13,35. Ну і трошки перевиконав план (посміхається).

У бік рекордів Європи ще не посматриваете?

— Це так — прекрасне далеко. Мені взагалі не подобаються запитання на кшталт: «Який результат в тебе буде в цьому сезоні?»

Або, приміром, на прес-конференції запитали: «Як ви збираєтеся з американцями змагатися?» Як-як? Так само як і з європейцями — на доріжці, іншого варіанту немає. Тільки тренуватися так бігати.

* * *За відбірковим чемпіонатом США, де показали найкращий результат сезону в світі, слідкуйте?

— Так. Але поки бачив тільки результати попередніх забігів. Знав, що фінал у них буде в ніч на неділю, але до своїх забігів вирішив не дивитися.

У переможця Ариеса Меррита — 12,93. Бронзовий призер Пекіна-2008 Девід Олівер залишився п’ятим і не потрапив на Олімпіаду. Вас це дивує?

— Олівер в цьому році взагалі якось не дуже виглядає, як і в минулому. Хоча 2010 рік, коли він біг 12,89, був для нього зоряним. Це було дуже круто!

А про олімпійського чемпіона Дайрона Роблеса, який останнім часом то лікується, то скаржиться на умови для підготовки, що скажете?

— Може, тому він поки теж якось не дуже. От китай-ський товариш (Лю Сянь) бігає дуже швидко. Я з ним потрапив в один забіг в Тегу. Це, звичайно, була фантастика! Він уже там, на бар’єрі, а я ще тут. З ним рубатися буде важко. Але… i’ll do my best! На Олімпійські ігри їхати туристом не варто.

Яку задачу реально ставите перед собою на Лондон-2012?

— Не хочу говорити на цю тему, правда. Ну як мінімум — фінал. А якщо медальку зачеплю, буде взагалі чудово.

Крім Лю Сяня вам хтось зі світової еліти ще подобається?

— А він, чесно кажучи, огидно бігає: сильно відкривається, сильно розгортається. Але секунди говорять самі за себе.

А хто тоді подобається?

— Роблес бігає дуже чисто.