Сергій Алейніков

Фотографія Сергій Алейніков (photo Sergey Aleinikov)

Sergey Aleinikov

  • День народження: 07.11.1961 року
  • Вік: 55 років
  • Громадянство: Білорусь

Біографія

Після професійної кар’єри він оселився в Лечче, де отримав тренерську ліцензію і намагається почати тренувати. У 98-му допомагав облаштовуватися Сергію Ателькіну, який саме прийшов з «Шахтаря». Його кар’єру зіпсували погані агенти і нещасливий контракт.

Сергій Алейніков був лідером мінського «Динамо» 80-х, одним з гравців збірної Союзу, котра виграла срібло ЧЄ-88. C перебудовою у гравців з’явилася більше можливості перебратися на Захід. Влітку 89-го він поїхав на переговори з середняком Серії А «Дженоа», а в результаті опинився в «Ювентусі». Коли виник варіант з Туріном, то наш відразу ж погодився. В Генуї хотіли роздобути гравця, і гендиректору «Юве» Джанп’єро Боніперті довелося пообіцяти тренера «Дженоа» Скольо тренерський місток у Турині, в підсумку — Алейников опинився в «Юве», а Скольо так і залишився в «Дженоа». Алейнікова брали на допомогу іншому нашому Заварову, у якого все ніяк нічого не налагоджувалося (брали як заміну Платіні, але…)

Власник клубу Джованні Аньєллі був хорошим бізнесменом і коли в світі була мода на перейстройку, Горбачова і все таке — він брав у клуб російських, а вже через рік у зв’язку з об’єднанням Німеччини почав брати німців. Він уклав контракт з туринським клубом на 3 роки і коштував клубу $2,85 мільйона, крім того мінське «Динамо» отримало клубний автобус, мікроавтобус, спортивну екіпіровку і можливість протягом трьох років проводити збори в Італії. Алейников відразу вписався в команду і став одним з кращих гравців сезону. В тому році клуб посів лише третє місце, зате виграв Кубок Італії і найголовніше Кубок УЄФА. Олейников грав у всіх матчах єврокубків, грав в обох фіналах — повністю входив в основу команди Діно Дзоффа, здавалося б все і далі піде чудово…

Однак переходячи в «Юве» він неглядя підписав контракт, де стояло, що якщо «Юве» після першого сезону не залишить його в команді, то заплатить штраф в 1 мільйон доларів. Тому його тодішні агенти були зацікавлені в його відхід, що власне і сталося. Коли Алейников дізнався про своє звільнення, то захотів перейти в будь-яку команду Серії А крім «Лечче» (мовляв далеке і забите село), але в підсумку саме там він і виявився. Його хотів бачити Збігнєв Бонек, а коли игорока поставили перед вибором: або в тому Союз або в «Лечче», то довелося їхати до Бонеку… Агенти отримали свій мільйон, а найприкріше, що «Юве» так і не купив третього инострнца і залишся Алейников в «Юве», то грав би і далі. Роки потому виявилося, що все що від нього вимагали виявилося блефом і він міг спокійно дограти в «Юве» останні два роки. Треба мабуть було підключити і інших агентів, зрештою, піти до Аньелии і все розповісти, але сталося як сталося.

У наступному сезоні він з «Лечче» посів 15-е місце і ще за кілька турів до кінця чемпіонату вилетів у Серію Ст. Хотів було змінити клуб, але йому тоді було 30 і ніякі серйозні агенти не хотіли займатися таким віковим гравцем. Догравши рік за контрактом у другому дивізіоні, він відправляється в японську «Гамба Осака», де проводить три сезони (85 матчів, 16 голів). Після цього він повертається до Європи, шведський «Уддевольд» (5 матчів), після цього дограє в командах н изнших дивізіонів Італії.

Після професійної кар’єри він оселився в Лечче, де отримав тренерську ліцензію і намагається почати тренувати. У 98-му допомагав облаштовуватися Сергію Ателькіну, який саме прийшов з «Шахтаря». Його кар’єру зіпсували погані агенти і нещасливий контракт. Ну, тоді було таке…