Роккі Блейер

Фотографія Роккі Блейер (photo Rocky Bleier)

Rocky Bleier

  • День народження: 05.03.1946 року
  • Вік: 70 років
  • Місце народження: Епплтон, Вісконсин, США
  • Громадянство: США

Біографія

Колишній американський футболіст; грав в NFL (National Football League) за ‘Pittsburgh Steelers’.

Вже в школі Роберт захопився футболом. У 1964-му Блейер закінчив школу, в 1968-му – Університет Нотр-Дам (University of Notre Dame). В університеті Блейер спеціалізувався на діловому управлінні – і, зрозуміло, активно грав у футбол за університетську команду. Крім іншого, Блейер встиг виступити з командою коледжу на Національному чемпіонаті (National Championship). Саме в коледжі Роберт познайомився з Террі Ханратті (Terry Hanratty) – своїм майбутнім товаришем по ‘Pittsburgh Steelers’.

У 1968-му Блейер отримав місце в ‘Pittsburgh Steelers’; довго, однак, спортивна кар’єра його не тривала – для Роберта настав час віддавати борг батьківщині. Незабаром після призову в американську армію Блейер добровольцем відправився до В’єтнаму (Vietnam).

20 серпня 1969-го під час чергового патрулювання загін Блейера потрапив у засідку; Роберт отримав спочатку кулю в стегно,

відтак – заряд шрапнелі в голеностоп. Згодом Блейер отримав за цей інцидент Пурпурове Серце (Purple Heart) і Бронзову Зірку (Star Bronze).

Пораненого Блейера відправили в госпіталь в Токіо (Tokyo); там медики приголомшили солдата надзвичайно сумною новиною – травма назавжди закрила для нього дорогу у великий футбол. Як виявилося, лікарі Роберта явно недооцінили – в свою команду Блейер згодом все ж повернувся. Ще в лікарні Роберт отримав від товариша по команді листівку; листівка ця свідчила, що без Блейера команда вже не та, і що він повинен швидше повертатися. Яку саме роль ця листівка зіграла в одужанні Роберта, точно сказати важко; сприйняв таку турботу з боку товаришів солдатів досить близько до серця.

Повернутися в команду, однак, виявилося нелегко. Через рік після отримання травми Блейер прибув у тренувальний табір ‘Steelers’; до того моменту він важив 82 кілограми і відчував біль буквально при кожному кроці. На відновлення втраченої форми у Роберта пішло два надзвичайно важких року; лише воля до перемоги допомогла Блейеру подолати всі виниклі на його шляху труднощі. Влітку 1974-го Блейер – важив вже 96 кілограмів – повернувся у стартовий склад ‘Steelers’. Колись належав йому 26-й номер на той момент зайняв Престон Пірсон (Preston Pearson); Блейер надів на себе форму з 20-м номером – згодом за ним і закріпленими.

Гравцем Роберт був напрочуд універсальним – йому однаково добре давалися і атаки, блокування ворожих гравців. У 1976-му за Блейером значилося вже більше 1000 подоланих в атаці ярдів; до речі, в цьому ж році ту саму планку подолав його побратим по команді, Франко Харріс (Franco Harris). ‘Steelers’ стали другою командою NFL, числившейв своїх рядах відразу двох гравців з подібного роду історією атак.

Блейер брав участь у перших чотирьох виграних ‘Steelers’ Суперкубку (Super Bowl); вважається, що саме завдяки проведеним їм підбору пасу Піттсбург і виграв Суперкубок 1978-го.

У 1980-му Роберт Блейер залишив великий спорт. На той момент за ним числилося 25 тачдаун, 3865 ярдів в атаці і 136 прийомів пасів на загальну відстань в 1294 ярду. У рейтингу кращих нападників команди Роберт посідав четверте місце.

Написана Робертом книга ‘Fighting Back: The Rocky Bleier Story’ оповідала про мало не самому складному періоді його життя – два роки, пішли на боротьбу з бойовими ранами. Пізніше за мотивами цієї книги був навіть знятий телевізійний фільм. Пізніше Блейер багато писав і виступав з промовами; втім, здебільшого його роботи були присвячені управління фінансами та виходу на пенсію.