Роберт Хартінг

Фотографія Роберт Хартінг (photo Robert Harting)

Robert Harting

  • День народження: 18.10.1984 року
  • Вік: 32 роки
  • Місце народження: Котбус, Німеччина
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Хартінг представляє спортивний клуб ‘SCC Berlin’. Його тренер — Вернер Гольдман (Werner Goldmann). Зростання Роберта — 201 см, вага – варіюється від 126 до 130 кг.

Хартінг відомий своєю манерою буйно святкувати свої перемоги, в тому числі рвати сорочку на грудях, як неймовірний Халк, та бігати з голим торсом.

Роберт Хартінг народився 18 жовтня 1984-го в Котбусі, НДР (Cottbus, GDR). Він став срібним призером Чемпіонату світу серед юніорів у 2001-м. На наступних чемпіонатах Хартінг був менш успішний і на відбіркових змаганнях Чемпіонату світу серед юніорів 2002-го був лише восьмим. Роберт завоював золоту медаль у 2005-му на Чемпіонаті Європи з легкої атлетики у віковій групі до 23 років.

Хартінг перейшов на дорослий рівень, і незабаром після цього взяв участь у Чемпіонаті Європи 2006, де навіть не зміг метнути диск до залікової оцінки. Він поліпшив свої показники в 2007-му, поставивши свій особистий рекорд в 66.93 м і вигравши срібну медаль на Чемпіонаті світу 2007. Хартінг був четвертим на змаганнях IAAF World Athletics Final, а потім виявився другим на Зимовому кубку Європи з метання (European Winter Throwing Cup) в наступному році.

Він перебив свій ліч

вий рекорд до 68.65 м в Каунасі (Kaunas), після чого був обраний представляти німецьку команду на Олімпіаді-2008 в Пекіні (Beijing). Хартінг фінішував четвертим з кидком на 67.09 м. Він закінчив спортивний сезон 2008-го з бронзовою медаллю на турнірі IAAF World Athletics Final.

На Чемпіонат світу 2009 в Берліні Роберт претендував у 6-му раунді фінальних змагань на срібну медаль. Проте його особистий рекорд у 69.43 м вивів спортсмена в лідери – і Хартінг виграв золоту нагороду. Його головний конкурент, поляк Петро Малаховські (Piotr Malachowski), з самого першого раунду залишався на першій позиції, не зміг поліпшити кидок німця.

Хартінг встановив рекорд 66.80 м, який допоміг йому виграти командний Чемпіонат Європи 2010. Через місяць він метнув диск на 68.67 м – на німецькому Чемпіонаті з легкої атлетики 2010 – й став чемпіоном своєї країни. Він зробив кидок на 68.47 м у фіналі Чемпіонату Європи з легкої атлетики 2010, але цього було недостатньо, щоб обійти Малаховські. У підсумку Хартінг завоював вт

ороє місце.

Роберт брав участь в турнір IAAF Diamond League 2010 і виграв легкоатлетичні змагання Weltklasse Zurich. Однак у загальному заліку Малаховський знову обійшов Хартинга. Німець поліпшив свій особистий показник до 69.69 м Нойбранденбурге (Neubrandenburg) – у поєдинку з Малаховські, здобувши довгоочікувану перемогу. Він захистив титул чемпіона світу в 2011-му, метнувши диск на 68.97 м.

У травні 2012-го Хартінг знову перебив свій кращий показник. Його кидок на 70.31 м на традиційних спеціалізованих змаганнях Hallesche Werfertage Meeting став важливою віхою в кар’єрі спортсмена, до цього моменту не перевершував поріг у 70 м. У 2012-му на Чемпіонат Європи з легкої атлетики в Гельсінкі, Фінляндія (Helsinki, Finland), Хартінг зайняв перше місце з кидком на 68.30 м.

На Олімпійських іграх 2012 в Лондоні (London) Хартінг виграв золоту медаль з кидком на 68.27 м. На відміну від багатьох інших олімпійських чемпіонів, що проливають сльози радості від перемоги, він порвав на собі футболку, стиснув м’язи з могутнім рев

ом і схопив прапор Німеччини з олімпійського стадіону. Разом з прапором Хартінг вибіг на дорогу, призначену для жіночої стометрівки з бар’єрами. Зрештою, некерований чемпіон дістався до котла з Олімпійським вогнем і спробував висмикнути один з величезних палаючих смолоскипів, але це в нього не вийшло.

Після цього Роберт продовжив святкування на борту німецького круїзного лайнера, в якому в Лондоні розміщувалася тевтонська команда, і добряче напився. Вечір закінчився в поїзді, де заснув Хартинга обчистили. Мало того, після всіх витівок йому було заборонено повернутися в олімпійське селище.

І все ж Хартинга, який повернувся на батьківщину, зустріли як героя. У його рідному Берліні чиновники готували парад перемоги. Соціал-демократ Клаус Воверайт (Klaus Wowereit), правлячий бургомістр Берліна, назвав перемогу Хартинга ‘феноменальною’. Німецькі призери, за правилами, з’являються на параді перед публікою на наступний ранок після своєї перемоги. Однак Роберту дозволили поспати і прийти на парад у другій половині дня.