Пол Скоулз

Фотографія Пол Скоулз (photo Pol Scholes)

Pol Scholes

  • День народження: 16.11.1974 року
  • Вік: 42 роки
  • Місце народження : «Селфорд, Великобританія
  • Громадянство: Великобританія
  • Оригінальне ім’я: Пол Арон Скоулз
  • Original name: Paul Aaron Scholes

Біографія

дитинстві Скоулз один час навіть всерйоз подумував про кар’єру крикетиста. Але ось уже десять сезонів захищає кольори футбольного «Манчестер Юнайтед», в його складі — чемпіон Англії 1996, 1997, 1999, 2000, 2001, 2003 років, володар Кубка Англії (1996, 1999). Відіграв за «МЮ» 377 офіційних матчів, забив 101 гол. Зазвичай виступає під номером 18. Всі трофеї, завойовані мэнкунианцами за останні роки, — в рівній мірі заслуга «Рижика», як і Бекхема, ван Нистельрооя, Кіна або Сольскьяера. Наприкінці останнього сезону (2002/03) Скоулз забив в сумі шість м’ячів у ворота «Ньюкасла», «Блекберна» і «Тоттенхема», що виявилося вирішальним у питанні про чемпіонство — до фінішу залишалося лише два тури.

8 липня 1991 року Пол вперше приміряв форму «Манчестер Юнайтед» (підписав контракт як стажист). На наступний рік став володарем молодіжного Кубку Англії, а в 1993 році був визнаний кращим молодим гравцем «МЮ» (у сезоні 1992/93 забив у дублі 32 голи). У тому ж році в складі збірної Англії до 18 років виграв Чемпіонат Європи. Свій перший професійний контракт з «МЮ» підписав 23 червня (29 січня?) того ж року.

Дебютував Підлогу 21 вересня 1994 року в матчі Кубка Ліги проти «Порт Вейла». Слово самому дебютанту: «Що стосується першого мого гола, то я просто перехопив невдалий пас з їх лівого краю. Потім на рідкість вдало прокинув м’яч між ніг захисника суперника, а заодно і повз воротаря. М’яч вдарився об штангу і закотився у ворота. Другий гол. Я пам’ятаю навіс Саймона Дейвіса, мій удар головою і чиюсь голову, яка намагається перешкодити мені, але тільки підправляє м’яч у кут. На наступний ранок я був шокований, коли побачив моє ім’я на перших сторінках газет, в заголовках — «Героїчний хлопчисько Скоулз» і все таке інше. Я завжди хотів грати за «МЮ», але не міг і подумати про заголовках і взагалі всієї цієї галасу. Я все ще маю намір просто грати у футбол…»

В деякому сенсі Підлозі пощастило, що він виріс у Мэнчестере і зрештою опинився саме в одному з найкращих на сьогодні англійських клубів — наче знав, де жити! Комбінаційний стиль «МЮ» виявився найбільш прийнятним для спритного рудого півзахисника, на відміну від вже аж ніяк не загальноприйнятого англійського стилю гри, де домінують високорослі, атлетично складені гравці, і основна боротьба йде на другому поверсі. Команда Алекса Фергюсона ще на початку 1990-х виявила жвавий інтерес до європейської футбольної школі (творчим британським спадщиною притому не розкидаючись). Саме це (а також суто англійські ігроцькі його риси — наполегливість, швидкість, воля, самовіддача) дозволило Скоулзу поступово стати одним з сполучних ланок тренерської стратегії…

Хоча номінально Пол Скоулз числиться нападником, сам він воліє грати атакуючого півзахисника: «Мені подобається бути на крок позаду нападників і направляти їх. Але люблю і завершувати роботу!». Можливість забити Підлогу і справді втрачає рідко. А він вміє забивати, причому голи у нього виходять — просто чудо! Все більше м’ячів влітає у сітку воріт суперників після його найпотужніших дальніх ударів з ходу, що неймовірно подобається публіці… До того ж Скоулз володіє дивовижним даром: коли гра у форвардів не йде, він бере владу над положенням і забиває. Так було в чвертьфіналі Ліги Чемпіонів-1999, коли Сколзи поховав надії «Інтера» на «Сан-Сіро», так би

ло у фінальному матчі на Кубок Англії, де гол Підлоги остаточно зламав «Ньюкасл». Ну і, звичайно ж, не потрібно забувати, що саме цей хлопець вивів збірну Англії у фінальний турнір Євро-2000… При цьому, як вже говорилося вище, скромність Скоулза не може не викликати захоплення. Як йому вдається забити, коли навколо нічого не клеїться? «По-моєму, це просто інстинкт, все виходить само собою, — пояснює він. — Найкрасивіший гол? Та мені всі мої голи подобаються. Всі м’ячі хороші, якщо виявляються в сітці… А взагалі-то мені доставляє величезне задоволення бачити, як радіють голу вболівальники. Вважаю, я забиваю для них — в тій же мірі, що для самого себе і для команди».

Пол і збірна

Після відлучення від збірної Пола Гаскойна (до речі, кумира дитячих років нашого Рижика) питання про включення Скоулза у список 22-х відпав сам собою. Його дебют у збірній Англії відбувся 24 травня 1997 року в товариському матчі з Південною Африкою, коли він вийшов на заміну наприкінці гри і провів на полі 10 хвилин (однак для Глена Ходдла цього було достатньо, щоб повною мірою оцінити талант Сколзи). Символічно, що цей матч грався на рідному «Олд Треффорд»… Наступна гра за збірну, яку він вже провів від свистка до свистка, приспіла в червні — в рамках «предмундиального турніру» «Турнуа де Франс». Англійці тоді переграли італійців — 2:0, Скоулз забив другий гол… На цьому турнірі представники Туманного Албиона здобули кілька несподівану перемогу, і саме там, у складі команди, з’явилися нові футболісти, міцно зайняли згодом місця в збірній. «Чесно кажучи, я був шокований, коли мене запросили в збірну, — згадує Підлогу, — і я навіть не очікував, що мене випустять на поле. Я думав просто, що наберуся трохи досвіду, може, вийду пару разів на заміну… Трохи нервував напередодні першого матчу, але тренер сказав мені, щоб я розслабився і просто насолоджувався грою, що моя кар’єра в збірній не залежить від цього матчу, так що я повинен просто грати, як зазвичай. Це дуже допомогло мені. На початку матчу неприємно зводило живіт, але поруч з Девідом (Бекхемом), Гері і Філом (Невилями) це відчуття швидко минуло. Я зрозумів, що піднявся на новий щабель!».

Алекс Фергюсон не забув особисто привітати Рижика, зателефонувавши йому у Францію після матчу: «Це було так приємно, — зізнався герой, — правда, бос сказав мені, щоб я не задавався!» Думається, що занепокоєння тренера було зайвим — вже хто-хто, а Пол Скоулз зірковою хворобою явно не страждає: «Батько і тесть збирають статті про мене, я ж просто переглядаю газети, a потім відправляю їх у сміттєвий кошик». Він воліє скромно опустити очі і просто заб

івать, однак безсоромний, кричущий талант не приховаєш, він рветься на свободу і засліплює! Чудова техніка, швидкість, відмінне бачення поля, феноменальне відчуття гола, воля до перемоги — ці якості виділяють Статі навіть у зоряному «МЮ».

У першому ж матчі ЧС-1998 він зіграв відмінно, забивши один з найкрасивіших голів першості (обвідний удар у дальній кут на останніх хвилинах гри з Тунісом) і, хоча в подальшому був відсунутий у тінь Майклом Оуеном, на хорошому рівні відіграв інші матчі мундіалю, регулярно з’являючись в основі.

Підлогу продовжує стабільно виступати за збірну. Як тут не згадати його хет-трик у матчі зі збірної Польщі, після чого юний форвард знову пішов у тінь! В іншому матчі з тими ж поляками Підлогу міг різко полегшити життя своїй команді, але суддя чомусь не дав пенальті за явне порушення проти Скоулза. Нарешті, його знаменитий дубль у першому матчі зі збірною Шотландії, практично зняв питання про переможця в серії плей-офф. Тут вже сам Скоулз грав першу скрипку, а асистували йому Сол Кемпбелл і Бекхем. В подяку за результативну гру, Кевін Кіген перед матчем-відповіддю у Лондоні з усіх збірок зробив виняток лише для Скоулза, який єдиний з усієї команди був відпущений на побивку додому. Після закінчення матчів плей-офф уникнути довгих і задушевних розмов з представниками мас-медіа йому вже не вдалося.

Темна конячка?! Руда і нерідко груба…

Можливо, саме тому до недавнього часу Скоулзу вдавалося залишатися темною конячкою англійського футболу, відомої в основному тільки фахівцям або любителям статистики. Але скільки разів йому доводилося рятувати рідний клуб на виїзних матчах, і наскільки часто голи «МЮ» ставали результатом його чітких вивірених передач?! Втім, звинувачувати тут нікого: Пол Скоулз з-за своєї природної скромності сам створив собі такий імідж.

До недавнього часу про нього рідко писали газети, він уникав інтерв’ю, і прагнув обмежити до мінімуму спілкування з журналістами. І все ж перед камерою він не виглядає повним неуком. Навіть при порушенні таких неприємних тим, як його попередження і видалення з поля, відповіді Скоулза відверті, щирі і чесні. Те, що боротьбі на футбольному полі він віддається повністю, іноді в азарті порушуючи правила і отримуючи попередження, — що ж, з ким не буває! За свої помилки сам і розплачуйся… Справжня лавина критики звалилася на Статі після його видалення в відбірній грі Євро-2000 зі Швецією — Сколзи відмовчувався, або казав, що дійсно грубо, але не навмисне зіграв так проти Хакана Мільда (Пол став першим гравцем збірної Англії в історії, якого вилучили з поля на

«Уемблі»). Або: у півфінальному матчі проти «Ювентуса» Скоулз в ігровому зіткненні з Дешамом отримав гірчичник, який виявився для нього другим в турнірі, і найдраматичніший в літописі фінал Ліги Чемпіонів «МЮ» — «Баварія» (1999) спостерігав з трибуни стадіону «Ноу Камп». Нарешті, фол у грі проти «Фіорентини» теж не додав очок в його актив.

Пояснюються періодичні «припадки грубості» у Рижика досить просто. Бійцівський характер Підлоги — одне з головних його достоїнств, яке, як це часто буває, нерідко переходить в серйозний недолік — зайву темпераментність. Невгамовна пристрасть до гри і жага перемоги іноді грають з Рижиком злий жарт. В азарті гри він забуває, що на полі є арбітр, який ідею перемоги будь-якою ціною аж ніяк не розділяє! Втім, сам же Підлогу від цього найбільше і страждає. Можна лише припускати, що він відчував, коли після великого фіналу на «Ноу Камп» стояв на полі, похнюпивши голову, трохи осторонь від своїх товаришів, які святкують перемогу… Адже це його гол «Інтеру» на «Сан-Сіро» вивів «МЮ» у півфінал! Як же хотілося йому надіти труси і футболку замість суворого сірого костюма! Правда, товариші Рижика не забули, яка роль Статі та іншого «ізгоя» — Роя Кіна — у завоюванні КЕЧ. Їм не просто було запропоновано приєднатися до святкування — гравці утворили для Скоулза і Кіна щось на зразок почесного ескорту на шляху до лобзанию трофею…

Скоулз, який відзначив 28-річчя, на футбольному полі вже вміє практично все: може стати організатором голи, а може і завершити атаку. Блискуче вдаються йому і удари головою, особливо якщо врахувати його невеликий по футбольним міркам зріст. Але для цього йому треба додати стабільності, тому що після ряду блискучих матчів Скоулз, у принципі, може зіграти і зовсім невиразно. Тому місце лідера команди поки що не для нього. Втім, ніхто не сумнівається в тому, що сьогодні Пів — безперечно, один з ключових гравців не тільки «МЮ», але і збірної, один з найбільш помітних футболістів на Албионе. Британські спортивні (і не тільки) видання приділяють рудому чертенко з «Мэнчестера» гідне місце.

Вже давно щосили міркують про шанси Скоулза стати беззаперечним лідером «Юнайтед». Здається, сам Пол до цього аж ніяк не прагне. Він насолоджується грою і цілком задоволений своїм місцем у команді. Єдине, що йому не по душі — це спілкування з журналістами. «Якщо преса чекає біля виходу — я даю можливість Девіду (Бекхему) вийти першим і роздавати інтерв’ю. У нього це виходить цілком природно, я ж цього не люблю, — зізнається Сколзи. — Я ж віддаю перевагу непомітно прослизнути до своєї машини і їхати додому»…