Пауліно Алькантара

Фотографія Пауліно Алькантара (photo Paulino Alcantara)

Paulino Alcantara

  • День народження: 07.10.1896 року
  • Вік: 67 років
  • Місце народження: Ілоїло, Філіппіни
  • Дата смерті: 13.02.1964 року
  • Громадянство: Іспанія
  • Зріст: 170 см
  • Оригінальне ім’я: Пауліно Алькантара Риестра
  • Original name: Paulino Alcantara Riestra

Біографія

Іноземні легіонери нерідко стають ключовими гравцями команд; так сталось і з Пауліно Алькантара – він клубу ‘FC Barcelona’ приніс стільки користі, що після його відходу з команди статистика виступів барселонської збірної різко погіршилася. Як наслідок, керівництво команди було змушене буквально благати Пауліно про повернення.

Пауліно Алькантара Риестра – філіппіно-іспанський футболіст і футбольний менеджер. Більшу частину своєї кар’єри провів в клубі ‘Barcelona’; став першим філіппіно-азіатом, що став грати за італійський клуб.

Алькантара народився у філіппінській провінції Илойло (Iloilo), в родині іспанського військового. Коли хлопчикові було 3, його сім’я переїхала до Барселони (Barcelona); це ж році, до речі, і був заснований футбольний клуб ‘FC Barcelona’, який згодом став для Пауліно другим домом. Деякий час Алькантара грав за ‘FC Galeno’; потім на нього звернув увагу сам засновник ‘FC Barcelona’ Джоан Гампер (Joan Gamper) – і Пауліно отримав місце в молодіжній команді клубу. Дебютував на полі Алькантара 25-го лютого 1912-го, в матчі проти ‘Catalá SC’. Цей Матч команда Барселони виграла з розгромним рахунком 9-0, причому перші 3 голи в грі забив саме Алькантара. На той мо

мент йому було всього 15 років, 4 місяці і 18 днів; забиті їм голи, таким чином, принесли Пауліно звання наймолодшого гравця команди, коли-небудь який потрапляв у ворожі ворота. Рекорд цей, до речі, не побитий і досі. У 1913-му клуб, не без допомоги Пауліно, здобув перемогу на Кубку Іспанії і Чемпіонаті Каталонії; ще один Чемпіонат Каталонії команда взяла в 1916-му.

У 1916-му сім’я Алькантари повернулася на Філіппіни; тут юнак продовжив вивчати медицину і грати у футбол. Виступав Пауліно за місцевий спортивний клуб ‘Bohemian’; в тому числі і завдяки йому клуб двічі (у 1917-му і 1918-му) вигравав Чемпіонат Філіппін. У 1917-му Алькантара був відібраний для участі у філіппінській національної футбольної збірної; крім того, він представляв країну на Чемпіонаті Далекого Сходу в Токіо. Тоді філіппінці здолали японців з рахунком 15-2, що донині є їх крупнейше

й перемогою в міжнародному футболі. Футбол, до речі, зовсім не був єдиним видом спорту, яким Пауліно захоплювався; встиг він зайнятися і настільним тенісом. У команди Барселони, між тим, справи йшли не кращим чином; керівництво команди буквально молило батьків Алькантари відпустити сина в Іспанію. В кінцевому підсумку Пауліно і справді повернувся; за чутками, у 1917-му він підхопив малярію і категорично відмовлявся лікуватися, поки йому не дозволили повернутися в клуб.

Повернувши Алькантару, тренери ‘Barcelona’ вирішили спробувати зробити з нього захисника; втім, нічого хорошого з цього не вийшло і Пауліно переставили на добре знайому йому передню позицію. Справи клубу після цього і справді помітно покращилися; команда знову почала вигравати великі турніри та чемпіонати.

3-го липня 1927-го Алькантара залишив великий спорт і став лікарем. У період з 1931 по 1934-ий Пауліно займав

посаду директора клубу.

У 30-х роках 20-го століття Пауліно Алькантара значився в рядах іспанського фашистського руху. У серпні 1936-го він втік в Андорру (Andorra) і Францію (France), після невдалого заколоту Франко (Franco) в Барселоні. У 1936-му Алькантара став добровільним учасником карлистского руху; йому довелося взяти участь в цілому ряді військових операцій фашистських військ. На боці фашистів Алькантара виступав і під час Громадянської Війни в Іспанії – він був лейтенантом першого фашистського батальйону добровольчого корпусу ‘Чорні стріли’ і встиг повоювати в Гуадалахарі (Guadalajara), Арагоні (Aragon) і Каталонії (Catalonia). В Барселону Пауліно увійшов в складі військ легендарного ‘м’ясника Бадахоса’ генерала Ягуэ (Juan Yagüe); в Барселоні ж Алькантара жив і після війни.

Помер Алькантара 13-го лютого 1964-го; на момент смерті йому було 67 років.