Ольга Слюсарева

Фотографія Ольга Слюсарева (photo Olga Slusareva)

Olga Slusareva

  • Рік народження: 1969
  • Вік: 46 років
  • Місце народження: сел. Кратово Московської обл., Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

На попередній Олімпіаді програла не з причини малої швидкості або недостатньої сили. Швидше, з-за помилок чисто технічному плані, з передачами.

Багаторазова чемпіонка світу з велоспорту ОЛЬГА СЛЮСАРЕВА не могла упустити можливість поборотися в Афінах відразу за чотири олімпійських золота. Велосипедистка, регулярно штампує золоті медалі, виступить на Олімпіаді в двох видах програми на треку й у двох — на шосе. Під час підготовки до Олімпіади у себе вдома в Тулі Слюсарева відповіла на питання кореспондента «Известий» СЕРГІЯ ПОДУШКИНА.

— Не боїтеся, що гонитва за чотирма зайцями відразу може дати негативний ефект?

— Спочатку я планувала їхати тільки в групових гонках на треку і на шосе. З приводу індивідуальної гонки на треку коливалася, а від «оброблення» спочатку взагалі категорично відмовилася. Але потім подумала і погодилася. Чудово розумію, буде важко. Можливо, дуже важко. Однак саме мені випала честь представляти свою країну в чотирьох видах, відмовитися від неї (честі) не змогла.

— Як оцінюєте власну спортивну форму?

— Не заперечуєте, якщо відповім вам після Олімпіади? Я нічого не утаиваю, просто зараз не можна сказати напевно. Знаєте, навіть день на день не доводиться, а до олімпійських стартів цих днів ще порядком. Прогнози безглузді.

— Хто сперечається, але повернення з Афін без хоча б одного золота стане для вас важким ударом. Чи Не так?

— Так, не заперечую. Мені зовсім не посміхається ще цілих чотири роки чекати і сподіватися невідомо на що.

— Ваш головний козир — групова гонка за очками на треку, де вже багато років наводите жах на всіх без винятку суперниць…

— Дійсно, у гонці за очками шансів більше всього. Але з приводу загального страху, доведеться повірити вам на слово. Розумієте, з боку себе не бачу, тільки в запису по телевізору, так і в душу конкуренткам залізти не виходить. Напевно в Афінах вони постараються мене здивувати. Хоч і я в цьому році внесла в стратегію групової гонки деякі зміни. Судячи по перемозі на травневому чемпіонаті світу вони пішли тільки на користь.

— У Сідней чотири роки тому ви їхали за перемогою, а повернулися лише з бронзою. Висновки зроблені?

— На попередній Олімпіаді програла не через малойскорости або недостатньої сили. Швидше, з-за помилок чисто технічному плані, з передачами. Зараз ми з моїм чоловіком і тренером Михайлом Ростовцеви поміняли в процесі підготовки дуже багато.

— Готові до задушливої афінської спеки. У олімпійського треку немає даху, а на шосе і поготів кондиціонери ніхто не розставить…

— Можливо, когось спека і турбує, але тільки не мене. Пам’ятаю, на «Тур де Франс» доводилося при температурі плюс 45 градусів їздити етапи протяжністю майже дві сотні кілометрів, причому частенько дертися в гору. Якщо витерпіла такі випробування, витримаю і в Афінах.

— Багато збірні Росії з інших видів спорту готуються до Олімпіади централізовано. Як, втім, і деякі велосипедисти. Але тільки не Слюсарева…

— Розумієте, самостійно тренуватися набагато зручніше. Виїхав разом з ким-то на тренування: у нього свої плани, у тебе — свої. Йти на компроміси, підлаштовуватися під когось? Собі дорожче.

— Тобто за характером ви страшенна індивідуалістка?

— Ні. Я дуже люблю компанію, люблю тренуватися в групі. Але коли йде цілеспрямована підготовка до Олімпіади, про пристрасті краще забути. Треба відокремитися, відгородитися. Так, знаєте, спокійніше.

— Ви відчуваєте, що з усіх російських велогонщиків саме на вас покладають найбільші надії?

— Мимоволі відчуєш, ось який ажіотаж навколо моєї скромної персони розвели. Постійно телефонують, запитують про плани. По-моєму, трохи переборщують, всі ці очікування трохи вибивають з колії.

— Чоловік і син поїдуть разом з вами в Афіни?

— Михайло, звичайно, поїде, він же мій особистий тренер. А семирічного синочка Сергія, якому у вересні потрібно піти в перший клас, ми в Грецію не беремо. Нехай відпочине перед школою.

— Ви ж завжди стверджували, що син за довгі роки спільних поїздок змагань став для вас щасливим талісманом…

— Нехай Сергій вболіває за маму по телевізору, це нічого не змінює. Він цілком зможе виконувати обов’язки талісмана і на відстані. А зі мною в Афіни поїдуть його фотографія, побажання і інші маленькі прибамбасики.