Олексій Смертін

Фотографія Олексій Смертін (photo Alexey Smertin)

Alexey Smertin

  • День народження: 01.05.1975 року
  • Вік: 41 рік
  • Місце народження: Барнаул, Росія
  • Громадянство: Росія
  • Зріст: 176 см
  • Вага: 71 кг

Біографія

Олексій СМЕРТІН — найтвердіша на сьогодні російська футбольна валюта, котирування якої до того ж рік від року йдуть вгору. Недавній дебютант романцевськой збірної, при Газзаєві він виглядає вже стержневим гравцем і грає з капітанською пов’язкою. Смертін — найдорожчий на сьогодні російський футболіст: його січневий перехід в «Ньюкасл» за 6,5 мільйона доларів не відбувся тільки тому, що ця сума здалася недостатньою його нинішньому клубу — французькому «Бордо». Незадовго до того як «Бордо» у вихідні за активної участі Смертина здобув чергову перемогу і піднявся на третє місце в таблиці, Дмитро НАВОША розпитав Смертина про «Ньюкаслі», збірної, «Бордо»-команді та бордо-вини.

— Сильно засмучений розладом контракту з «Ньюкаслом»?

— Є трохи. Мені уявлялося, що англійська прем’єр-ліга може стати новим кроком у моїй кар’єрі, а нинішній сезон — саме час його зробити. Переговори між клубами на мій рахунок тривали близько двох тижнів, але результату не принесли.

— Дюгаррі в «Бірмінгем» і Боннисель в «Рейнджерс» поїхали з «Бордо» в минулому січні без зволікань…

— В принципі «Бордо» не проти продажу футболістів — все питання в умовах. В моєму випадку клуб не влаштувала сума, запропонована «Ньюкаслом». Як, до речі, і в разі Паулети, якого в цей же час обходив «Манчестер Сіті».

— Ти ще півроку тому натякав на можливість відходу з «Бордо». Мався на увазі варіант з «Ньюкаслом»?

— Немає, «Ньюкасл» звернувся до мого агента зовсім недавно. Тоді я мав на увазі інше пропозицію, але давай поспішати з його оприлюдненням не будемо — може, цей варіант ще спрацює.

— П’ятирічний контракт з «Бордо», укладений два з половиною роки тому, вже здається занадто довгим?

— Я б не сказав, що прагну піти з «Бордо», де відчуваю себе дуже органічно, я б сказав, що не проти зробити новий крок у своїй кар’єрі. Я завжди поважав команди, в яких граю, але ніколи не боявся пробувати себе на новому рівні.

— Тобто зберігаєш свою січневе чемоданний настрій?

— Валізи вже розпаковані, мої думки — в цьому, а не в майбутньому. Вряди-годи з’явився шанс виграти з «Бордо» медалі чемпіонату Франції, аж до золотих, і я повністю зосереджений на цьому завданні.

— А до речі, чому тоді, у 2001-му, ти вибрав «Бордо»? Цей клуб не виглядає найяскравішою в списку можливих покупців: київське «Динамо», «Лідс», «Андерлехт», «Манчестер Юнайтед»…

— «Бордо» взяв конкретикою і географією: Франція мені завжди подобалася, нехай на той момент — швидше заочно. Сама команда в матчах проти «Спартака» здалася мені дуже переконливою. А про пропозиції половини команд в твоєму списку, чесно кажучи, навіть і не знаю.

— Точно знаю, що Алекс Фергюсон у 2001-му прилітав на матч Ізраїль — Росія за твою душу.

— Чув щось про це. Але конкретного запрошення від «МЮ» у мене не було.

— Чемпіонат Франції вважається 4-5-му за силою в Європі після іспанської, англійської та італійської. По справі?

— Усі ці висновки робляться на підставі єврокубків, де грають топ-клуби кожного з турнірів. А якщо зіставимо середньостатистичний французький клуб із середньостатистичними італійським і іспанським, то знайдемо їх, думаю, абсолютно рівними. Чемпіонат Франції характерний просто-таки видатної рівністю складу і щільністю в таблиці, яку навряд чи де ще зустрінеш. Саме тому за п’ять останніх років у Франції було п’ять різних чемпіонів. При цьому нерідко на наступний рік після зльоту команди знову опинялися у другому десятку.

— Твій перший сезон «Бордо» був четвертим, у другій — шостим. Адекватні результати клубу рівнем його амбіцій?

— О, ні. Це один з найстаріших і найбільш амбітних клубів Франції, який виграв свій перший чемпіонат ще до війни. Навмисно не вживаю слова «суперклуб», тому що в тому-то й особливість цього чемпіонату, відмінність від інших в Європі, що суперклубів в моєму розумінні цього слова у Франції немає. Два роки тому «Бордо» виграв перший круг і якимось фатальним чином провалився у другому. У мене досі перед очима матч з «Мєцєм», якому вже нічого було не потрібно, програли 0:2, — він залишив нас тоді за рамками першої трійки і взагалі без Ліги чемпіонів. Минулий сезон команда пройшла дуже середньо, голи давалися з неймовірною працею. Зараз наша атака Савіо—Паулета— Даршевиль—Едуардо — чи не найсильніша у Франції, і думки про місце поза першої трійки просто не допускаю. Хоча, повторюся, при існуючому тут рівність команд можливо все.

— У першій п’ятірці чемпіонату Франції все на своїх місцях?

— Взагалі-то «Бордо» слід було б бути вище. Це я без епатажу та іронії, хоча «Марсель», знайшов в цьому сезоні стабільність і міць, дуже переконливий. А взагалі, мені «Осер» глибоко симпатичний. Приголомшлива команда — молода, майже цілком вихована клубної школою, чудово поєднує в собі фізичну силу з технікою.

— Дивна картинка з матчів чемпіонату Франції: гравці і тренери запросто дають телеінтерв’ю в прямому ефірі за кілька хвилин до початку матчу, навіть у перерві…

— Тут звичайна справа. До гри ставляться якось простіше. Багато хто, особливо футболісти африканського походження, за 10 хвилин до матчу спокійно слухати музику, є фрукти або шоколад. Поразка — це не привід для довгого смутку: через десять хвилин воно багатьма вже забуто, в роздягальні лунають жарти. Не візьмуся оцінювати, добре це чи погано. Але так є.

— Ти якось неохоче говориш про тренерів, мій питання про зіставлення «Бордо» з «Локомотивом» завернув на напівсолодкеове…

— Ти прав, неохоче. Будь-яке порівняння припускає оцінку, а хто я такий, щоб виносити вердикт тренерам, людям, які бачили у футболі куди більше мого? У Сьоміна свій стиль, у Елі Бопу в «Бордо» — свій, у збірних Романцева і Газзаєва я грав, бути може, трохи в різних ролях, але з рівними, повір, бажанням і вмінням.

— Амплуа опорного хавбека — не саме помітне у футболі. Велич Роя Кіна і Патріка Вієйра вимагає пояснень, як щось на перший погляд неочевидне, — голів вони майже не забивають. Прокручуючи по телебаченню гольові атаки, їх майже ніколи не починають зі стадії відбору і першого пасу. Не прикро?

— Ні. Сам вибрав це амплуа і вважаю його більш всього відповідає моїм якостей — все-таки гольового чуття і якоюсь особливою швидкості у мене немає. Можливо, це і чорнова робота, але мені вдається отримувати від неї задоволення — у разі успішного виконання, звичайно. Та й тренери значимість мого амплуа давно оцінили, вся Європа сьогодні грає в два опорних.

— Два твоїх перших сезону в «Бордо» обійшлися без голів, а у нинішньому ти забив вже двічі. Пов’язано це зі зміною твоїх функцій на полі?

— Функції залишилися тими ж, просто відчув себе трохи впевненіше і удачі було трохи більше.

— У травні тобі буде 28. «Ще» або «вже»?

— Ще, звичайно. У Росії сказав би «вже», але тут переважають зовсім інші уявлення щодо віку. 30-річчя — розквіт гравця, а не передпенсійний період, тренери тут дуже довіряють ветеранам. З іншого боку, вікові гравці у Франції зазвичай знаходяться в кращій формі, ніж в Росії, тут більш щадний режим навантажень. Ніхто ніколи тебе не змусить виходити на поле з травмою, навіть на перший погляд несерйозною. Поняття «грати на уколах» тут практично не існує — знову-таки не знаю, добре це чи погано: адже деколи період «лікарняних» у провідних гравців команди припадає на ключові матчі. Сукупна тривалість зборів — ну, максимум 40 днів. Хоча які — за російськими поняттями — це збори? Я тут влітку з сім’єю знімав будиночок на узбережжі, в Кап Ферра, так кожен день після тренувань встигав повертатися ночувати туди. Дивно, до речі, місце — цей Кап Ферра, устрична столиця Франції, забезпечує ресторани не тільки країни, але і всієї Європи.

— Став гурманом?

— За нашими мірками — так. З ним всякий нормальний француз — гурман, а я просто намагаюся від них у пізнанні arte de vivre — «мистецтва жити» — не відставати. Якщо ти в ресторані замовиш вино, неадекватне страви, тобі його, звісно, принесуть, але це ж моветон! Зараз можу видати докладні рекомендації по багатьом вин Бордо, сам у вільний час об’їздив весь Медок і відвідав багато шато. Хоча з місцевою традицією обідів або вечерь, растягивающихся на 3-4 години, звикся поки не цілком. Тут дуже трепетно відносяться до, так би мовити, ритуальної частини застілля, практично неприпустимим вважається включати в таких ситуаціях телевізор. Нещодавно були в гостях, так подивитися за вечерею цікавий мені матч не вдалося.

— Своїм льохом обзавівся?

— Поки що ні. Тримаю свою винну колекцію у приятеля, у якого є всі умови для правильного зберігання вин.

— «Мистецтво жити» не суперечить мистецтву футболу?

— Ні, тут вино взагалі не вважається спиртним, і на будь загалькомандною вечірці ти запросто можеш розділити пару келихів з головним тренером, а заодно обговорити з ним нюанси вин Лангедока і вдалість врожаю в Бургундії. У Франції це в порядку речей.

— У твоєму спортивному баулі лежать книги Кундери і Муракамі. Можливо, це теж в порядку речей, і все-таки нетипово для футболіста.

— Захопився літературою, це правда. Можливо, це відбиток французького життя. А можливо, бажання надолужити недоліки життя футбольної: коли всі в школі читали книжки, я тренувався два рази в день. Надолужую з задоволенням. А взагалі у мене Він в любимчиках, особливо його «Деніел Мартін».

— Тобі знайоме слово «ностальгія»?

— Чув… Навряд чи можу сказати, що відчув. По-перше, мені у Франції цікаво. По-друге, в Москві часто буваю, так і тут, в Бордо, спілкуюся з росіянами досить активно. По-третє, Росія — адже вона завжди під рукою: у мене є російські телеканали, Інтернет. Два «кліка» — і ти «вдома».

— Останній рік був знаменний появою на твоєму рукаві пов’язки капітана збірної Росії…

— Давай відразу нагадаємо тим, хто забув, що це — на час відсутності Єгора Титова…

— Тим не менш наскільки це змінило твоє самовідчуття в збірній, вимагало якихось нових слів?

— Не думаю, що від мене чекають якихось слів і гасел. Скоріше, мені слід бути прикладом для інших на тренуваннях і в грі, особливо для активно привлекающейся в збірну молоді. Лоськов адже теж у «Локомотиві» багато не розмовляє, але коли виходить на поле, відразу видно, хто там капітан.