Микита Філатов

Фотографія Микита Філатов (photo Nikita Filatov)

Nikita Filatov

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    18-річний Микита Філатов – єдиний хокеїст у складі завоювала бронзу збірної Росії, якого відзначили організатори молодіжного чемпіонату світу в Оттаві. Він увійшов до символічної збірної турніру, став кращим бомбардиром команди і ледь не виграв звання кращого снайпера турніру. Микита Філатов розповів Newsweek, чому збірна Росії знову залишилася без золотих медалей і яким повинен бути ідеальний тренер молодіжної збірної.

    – Перед чемпіонатом світу вся збірна говорила лише про золоті медалі. У результаті дісталася лише «бронза». Ви засмучені підсумковим результатом?

    – Напевно, все-таки задоволений. Так, всього лише третє місце, але, враховуючи хокей, який ми показали, я б назвав цей результат позитивним. Проте все одно є думка, що ми були готові взяти «золото». Прикро, що не вийшло.

    – Не так давно ви поступилися у фіналі юніорського чемпіонату світу канадців з рахунком 0:8. Зараз – у півфіналі, але вже по буллітам. Коли було прикро?

    – Нинішня невдача команди – найприкріша. Коли задаєш собі питання, чого ж нам не вистачило для успіху, відповідь приходить сама собою: п’яти секунд.

    – Коли ви забили п’яту шайбу у ворота канадців, здалося, що на лавці занадто рано стали святкувати успіх. Вам, може, не вистачило концентрації?

    – Не знаю, що ви там побачили на екрані, але на лавці все було спокійно. Ніхто не святкував заздалегідь, всі були зібраними. Просто не пощастило.

    – Як ви вважатаете, чи є в Росії хокеїсти, які могли б підсилити цю команду, але не поїхали в Канаду з якихось причин?

    – Є. Але я не хотів би називати імена, та й сенсу в цьому немає. Одне скажу: колектив у нас був відмінний. Я б порівняв його з юніорської збірної Росії, яка два роки тому виграла золоті медалі під керівництвом Мисхата Фахрутдинова. Тоді так само було: один за всіх і всі за одного, хлопці б’ються один за одного, виконують одне завдання.

    – Чому ж тоді було «золото», а зараз лише бронзові медалі?

    – У тій команді був не тільки ідеальний колектив, але і найсильніший склад. Крім того, були правильно розписані ролі гравців. Зараз цього не вистачило.

    – В п’ятий раз поспіль чемпіонами стали канадці. Вони дійсно перевершують всіх на голову?

    – У тому-то й річ, що ні. Принаймні, на цьому турнірі вони не показали, що сильніше за нас. Знаєте, до нас після півфіналу підходили прості люди на вулиці, говорили, що ми сильніші. Це було приємно чути: все-таки тебе оцінюють на батьківщині хокею. Але нам не пощастило за п’ять секунд до фінальної сирени, коли канадці зрівняли рахунок і перевели гру в додатковий час. Це був матч! А фінал чемпіонату світу ви бачили? Інтриги там не було. І по грі, і по рахунку канадці були сильнішими шведів.

    – Чи позначилося те, що збірну Канади тренував знаменитий Пет Куінн?

    – Думаю, самим прямим чином. Все-таки коли молодіжної збірної керує фахівець такого рівня, команда стає фаворитом. Мені взагалі здається, що тренером молодіжної збірної повинен бути авторитетний фахівець.

    – Але кажуть, що дорослому тренеру не завжди зручно працювати з молоддю.

    – Це твердження Куїнн спростовує. Подивіться, за півроку він виграв два турніри. Спочатку юніорський чемпіонат світу в Казані, потім молодіжний чемпіонат світу в Оттаві. Втім, канадці завжди фаворити. У хлопців з цієї збірної дуже високий рівень впевненості в собі. Це сильно позначається.

    – Канадці на кілька років выкупили права на проведення чемпіонату світу. Може, треба проводити такі турніри в Європі чи в Росії?

    – Не знаю, не знаю. По мені, так такі турніри просто створені для Канади, де до хокею величезний інтерес. Ось на наші матчі на груповому етапі приходило в середньому 9500 осіб. І тільки тому, що наша арена вміщувала 10 000 вболівальників. А на іграх збірної Казахстану в середньому побувало понад 14 000 глядачів. Де в Європі казахи змогли б зібрати таку аудиторію? Ніде. А в Росії навіть таких містких палаців немає. Знаєте, як приємно, коли на твої ігри ходять глядачі. Це заряджає емоційно.

    – Після чемпіонату світу вас викликали в «Коламбус». Емоції, напевно, взагалі зашкалюють?

    – Ні. По-перше, у «синіх мундирів» зараз травмовані кілька провідних форвардів. По-друге, представники клубу стежили за мною на чемпіонаті світу. Я знаю, що їх вразила моя гра на стадії плей-офф – це в Америці цінують. Тепер розраховую затриматися в клубі НХЛ на більш тривалий термін.