Марія Сидорова

Фотографія Марія Сидорова (photo Maria Sidorova)

Maria Sidorova

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Одним з головних героїв тріумфального для збірної Росії чемпіонату світу з гандболу стала голкіпер Марія СИДОРОВА. Безсумнівно, всі без винятку дівчата нашої команди внесли внесок в цю велику перемогу і гідні самих теплих слів, але воротар у гандболі все ж категорія особлива. Це навіть більше, ніж півкоманди. Тим більше, що Марія ще й капітан збірної. «Нові Вісті» поспілкувалися з гандболісткою.

    – Маша, вітаємо з перемогою, з першим «золотом» чемпіонату світу…

    – Спасибі. Відчуття просто фантастичні! Можна сказати, я все життя йшла до цієї перемоги. Тепер треба націлюватися на Олімпійські ігри, але поки всі думки – про що щойно завершився чемпіонаті. Це була грандіозна перемога!

    – У фіналі проти Румунії ви грали в воротах з Тетяною Ализар рівно по тайму. Але вам знову, як і в півфіналі з датчанками, випало починати гру…

    – Тренери просто не стали міняти добру традицію. Оскільки і в ряді інших, переможні для нас матчів чемпіонату мені теж доводилося виходити на майданчик з перших хвилин. До речі, не можу точно сказати, що для мене краще, зручніше починати гру або входити в неї, коли бій в самому розпалі. І те, і інше – велика відповідальність.

    – А в який момент ви зрозуміли, що все в підсумку складеться добре для нашої команди?

    – Приблизно в середині другого тайму. Коли гра більш-менш стабілізувалася. Чому не раніше? Вид спорту у нас такий. «Жіночий гандбол» називається. Трапитися може все, що завгодно (сміється). Згадайте, як ми з Данією грали. Вели дев’ять м’ячів, і все це перевага «спустили» буквально за дві-три хвилини. Так що у нас всякі сюрпризи можливі… А взагалі, ну як можна було програти при такій божевільній глядацької підтримки? Повболівати за нас на півфінал і фінал настав просто величезна кількість уболівальників. Ми навіть не очікували. Адже ціни на квитки були досить високими. До того ж гандбол, як ми думали, не дуже популярний в Санкт-Петербурзі. Виходить, помилялися. І нам хотілося якось віддячити всіх цих людей, що вболівали за нас.

    – Чи були ви готові до того, що датчанки в півфіналі, програючи, почнуть грубіянити? Зламали Близнову, Маренникову, іншим сильно дісталося…

    – Не перший раз ми з ними граємо. Знаючи їх характер, подібний розвиток подій можна було передбачити.

    – Цей матч судила українська бригада. І в мене, і в моїх колег склалосявідчуття, що вона працювала проти нашої команди: давала необґрунтовані видалення, не карала суперниць за явні фоли…

    – Не знаю… Мені здалося, що комусь сильно підсуджували. Я взагалі намагаюся не звертати уваги на суддівство, якщо воно не виходить за певні рамки. А нам на цьому чемпіонаті голову начебто не «відривали»… та й зрештою ми ж грали вдома. І суддям не з руки було так вже явно господарів ображати.

    – Як спалося перед фінальним матчем?

    – Ой, не питайте! Після відбою, в 23.00, всі розійшлися по номерах. Але, зрозуміло, ніхто відразу не заснув. Як заснеш, коли завтра ТАКЕ?! Природно, всі думали про фінал. До того ж нам все дзвонили, засипали SMS-повідомленнями… «Дівчата, «срібло» у вас в кишені, але завтра треба постаратися! Вся Росія за вас!» Думаю, до речі, після цього чемпіонату число любителів гандболу в нашій країні помітно збільшиться…

    – Якщо не секрет, чим ви першим ділом робите вдома, в Тольятті?

    – Почну пакувати валізи… Я серйозно. Нам пообіцяли один вихідний. А потім, буквально на наступний день, нам треба вирушати в Звенигород на перший тур чемпіонату Росії (він починається 23 грудня – «НІ»)…

    – Що, і ніяких свят?

    – Може бути, в цей самий вихідний на один вечір дівчата зберуться разом, Євген Васильович (Трефілов, головний тренер збірної і клубу «Лада» (Тольятті). – «НІ») прийде…

    – Не засмутилися, що директорат чемпіонату світу не дав вам приз «Кращому воротареві»?

    – Є трохи. Ти ж завжди прагнеш до того, щоб бути найкращою у своїй справі. Але це їх воля, їх думка…

    – А взагалі, чи не здається вам дивним, що з команди, яка виграла чемпіонат, індивідуальним призом відзначено лише одна спортсменка – Людмила Бодниева?

    – Так, дивно. Я думала, могли б виділити ту ж Люду Постнову або Олену Поленову… Багато хто з наших дівчат були гідні індивідуальних призів. Але все-таки головне, що ми сьогодні виграли всією командою. Правда?