Іван Ухов

Фотографія Іван Ухов (photo Ivan Ukhov)

Ivan Ukhov

  • День народження: 29.03.1986 року
  • Вік: 30 років
  • Місце народження: Челябінськ, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

У 19 років, після двох років у прыжковом секторі, він взяв 2,37, встановивши новий світовий рекорд для залів.

Панове вболівальники, ви пам’ятаєте такого геніального (не будемо боятися гучних слів) стрибуна у висоту Володимира Ященка? Боюся, що мало хто скаже, що він «матері-історії цінний». Хоча в кінці 1970-х він створив справжнє «звичайне диво», за якихось два сезони переписавши всю таблицю світових рекордів…

А Рудольфа Поварніцина пам’ятаєте? Того самого, хто першим на нашій планеті подолав космічний рубіж — 2 метри 40 сантиметрів. Думаю, що і його не знають любителі спорту, особливо молоді, у першу чергу ті, для кого весь спорт обмежується іменами футболістів і хокеїстів… дуже сумно… Тому що ці двоє заслуговують, щоб про них не забували… Тим більш що не просто легка атлетика, а саме стрибки у висоту в нашій вітчизні, по-моєму, ніяк не можуть бути байдужі тим, хто дійсно любить і розуміє спорт. У першу чергу тому, що саме наші висотники були одними з найяскравіших зірок на світовому спортивному небосхилі.

Досить згадати видатного висотника всіх часів і народів, справді названого «космічним прыгуном», — Валерія Брумеля!

Тепер з’явився ще один воістину геній висоти.

У суботу, 4 лютого, в німецькому Арнштадті відбувся черговий турнір під музику для стрибунів у висоту. Саме з цього містечка пішла мода на такі змагання, років 10 тому що досягла і Москви.

В Арнштадті рекордам не дивуються. Як не здивувалися і цього разу, коли на очах активно хворою і пританцовывающей публіки звалилися відразу два світових рекорди. Спочатку чемпіонка світу шведка Кайсе Бергквіст перевершила німкеню Хайке Хенкель (причому прямо перед сиділа близько сектора тепер вже екс-рекордсменкою), чиє найвище досягнення для залів — 2 м 07 см — трималося з 1992 року, і злетіла на 2,08. А потім хлопець з Єкатеринбурга Іван Ухов, якому всього 19, подолав планку на позначці 2 м 37 см і на цілих 2 сантиметри покращив попередній рекорд, який належав якраз Володимира Ященка і був встановлений на останньому переможному для Яшки турнірі — зимовому чемпіонаті Європи в Мілані. Пройшло з тих пір, страшно навіть уявити, аж 28 років!

(Характерно, що, коли я вперше написав про Ященко і намагався опублікувати матеріал, доводячи всім і вся, що мова йде про абсолютно незвичайному явищі, все відмахувалися, мотивуючи відмову тим, що в газеті місця немає, що в розпалі чемпіонат СРСР з футболу, а тому рекорд «якогось Ященко» нікому не цікавий. Минуло стільки років, але нічого не змінилося. Розумів, що на носі — Біла Олімпіада в Турині. Але адже така подія, така подія… Проте російські ЗМІ на появу феноменального юнаки уваги практично не звернули. Навіть суто спортивні видання обмежилися сухою статистикою…)

Досягнення Вані Ухова вже не здивувало. Тому що не один я цілий рік чекав від красеня юніора з Єкатеринбурга чогось подібного. Поясню чому.

Справа в тому, що ще на початку минулого року дійсно тоді нікому не відомий Іван Ухов пристойно виступив на двох турнірах обласного і навіть всеросійського масштабу, показуючи цілком солідні, особливо враховуючи його тодішній вік, результати — на рівні 2,31—2,32! Правда, і серйозних суперників у нього там не було. Так що оскільки в центрі уваги було суперництво безумовних лідерів світових стрибків В’ячеслава Вороніна і Ярослава Рибакова (перераховувати всі їхні титули і досягнення просто не вистачить місця), то ім’я якогось хлопчиська не запам’яталося. Перший дзвінок пролунав, коли 18-річний Ваня обіграв у стартовому змаганні серії «Моравський тур» самого Рибакова. І, що мене заінтригувало, залишився незадоволений собою, оскільки взяв «тільки» 228 см, немов забувши, що при цьому випередив (плюс 4 см) куди більш досвідченого і відомого Ярослава. А треба зауважити, що зимовий сезон фактично визначав кістяк юніорської збірної Росії для участі в літньому чемпіонаті Європи, який відбувся у Каунасі. Там-то я вперше і побачив на власні очі Ваню. Те, що чемпіонат він спокійненько виграв, я опускаю. Хоча, хоча… Ященко теж починав з перемоги на серйозному юніорському рівні…

Побачене не те, щоб вразила, але чомусь раптом змусило прискорено забитися серце. Кого-то цей хлопець мені явно нагадував. Кого ж? Господи, ну звичайно, Ященко і Поварніцин в одному флаконі. Відчуття посилилося, коли зумів трохи поспілкуватися з ним. З’ясувалося ось що…

У спорт його привела мама, колись вельми помітна не тільки на Уралі, але і в країні баскетболістка, яка грала за легендарний свердловський «Уралмаш». Природно, що і хлопчик займався баскетболом, благо ріс не по днях, а по годинах. І напевно б у нього вийшло у великій грі, якби раптом не з’ясувалося, що Іван Ухов — затятий індивідуаліст, що перебування в команді йому явно протипоказано. Як потім він сам сказав, «звик покладатися на себе і тільки на себе і відповідати тільки за те, що зробив або не зробив…».

Після цього, оскільки без спорту житті собі не уявляв, перепробував ще кілька видів: волейбол, гандбол, лижі, навіть біатлон.

У підсумку зупинився на суто «егоїстичної» дисципліни — легкої атлетики, конкретно — метанні диска. Що зрозуміло з його зростом, координацією і розмахом рук. І навіть виграв юніорський чемпіонат Росії в цьому виді…

А одного разу на розминці в залі до нього підійшов чоловік у спортивному костюмі і «завів» його, запропонувавши парі. І парі непросте, бо той чоловік бився об заклад, що дістане в стрибку ногою дужку баскетбольної корзини, а ось він, Ваня Ухов, не дістане…

Тим людиною, який затіяв жартівливий суперечка, виявився тренер зі стрибків у висоту Володимир Кунцевич, коли-то вельми гідний висотник, кандидат в збірну. Кунцевич просто очманів, коли побачив у секторі для метання диска такого рослого, координованого, але, головне, пластичного хлопця. «Мимоволі майнула думка: та що він там робить? Це ж готовий висотник. Треба терміново його перехоплювати…». І перехопив через тиждень-іншу. А ще через місяць його учень уже побив юніорський рекорд Свердловської області, яким колись володів Кунцевич і який довгий час залишався непобитим. Тобто є ще одна паралель — тільки на цей раз не з Ященко, а з Поварницыным. Точніше, з дуетом Кіба — Поварніцин. В обох випадках — вдале співдружність колишнього класного спортсмена, який став неабияким тренером, з талановитим юнаком.

До речі, суперечка той майбутньому вихованцеві Кунцевич програв: Ваня ногою торкнувся кільця, а тренер не зміг. Втім, реготнув Володя, не дуже-то й хотілося. Адже важливіше було підколоти хлопця, зацікавити. А це вдалося на всі сто…

Прогрес Ухова вражав. Та тільки його стрибки за 2,30 майже ніхто не бачив. Тому так подфартил той «Моравський тур». Далі вже було простіше. Це, з одного боку, тому що на Ухова звернули увагу фахівці, організатори комерційних стартів. Але, з іншого, розгубилися керівники Всеросійської легкоатлетичної федерації. Явище Ухова рушило весь розклад перед чемпіонатом світу в Гельсінкі. І навіть коли Іван на всеросійському першості в Тулі, стрибнувши на 2,30, завоював путівку в столицю країни Суомі (виявився третім — слідом за все тими ж Вороніним і Рибаковим), його не взяли: то перестрахувалися везти новачка, то серйозно на нього не розраховували. А даремно…

Рівно в такій же ситуації 22 роками раніше тодішній головний тренер збірної легендарний Ігор Тер-Ованесян ризикнув узяти в той же Гельсінкі на такий же чемпіонат світу (перший в історії!) 19-летнегно стрибуна у висоту і не прогадав: хлопець завоював «золото». Тим хлопцем був Геннадій Авдєєнко — майбутній тріумфатор Сеула, де він обіграє Рудольфа Поварніцина… А значно раніше мудрагель Гавриїл Коробков, наставник збірної СРСР, не злякався взяти в команду на Олімпіаду в Рим 17-річного (!) Валерія Брумеля.

Сьогодні вже Володимир Кунцевич і Євген Загорулько, якому Володя передав свого улюбленця, мріють, щоб Іван Ухов на Олімпіаді в Пекіні став в один ряд з нашими приголомшливими висотниками-олімпіоніками.

Наостанок дві ремарки. Може бути, це не настільки важливо, але чомусь мені завжди здавалося, що тільки людина, що володіє такою, що запам’ятовується зовнішністю, може стати харизматичною особистістю. Такою особистістю був Володимир Ященко — ця бестія з густою шапкою лляних волосся, обличчям ангела і невгамовним темпераментом… Такий же особистістю, переконаний, стане Іван Ухов з його чарівною пластикою, елегантністю, сплеском емоцій і — модного укладанням.

І найголовніше, найголовніше… Як і Володимир Ященко, Іван Ухов абсолютно непередбачуваний. Його потенційні можливості практично невідомі нікому. І що цей черговий вундеркінд покаже в самому найближчому майбутньому, не знає ніхто. 2,50 досі ніхто здолати не може (ех, Яшка, Яшка!). Причому навіть не видно було, хто б міг це зробити реально (рекордсмен світу кубинець Хосе Сатомайор з його 2,45 — теж не в рахунок). А ось тепер така людина з’явилася. Російський гренадер Іван Ухов!

Пройти за неповних два роки шлях від новачка в прыжковом секторі до позначки 2 метри 37 сантиметрів — це, знаєте…