Ірина Сухорукова

Фотографія Ірина Сухорукова (photo Irina Suhorukova)

Irina Suhorukova

  • День народження: 31.08.1967 року
  • Вік: 49 років
  • Громадянство: Україна

Біографія

Дата народження 31.08.1967. Майстер спорту міжнародного класу. Заслужений тренер України. Тренер збірної команди Донецької області з кульової стрільби. Наставник срібного призера XXIX літніх Олімпійських ігор в Пекіні Юрія Сухорукова.

В успіху спортсмена на змаганнях величезна роль належить його тренеру. Однак найчастіше, коли прийшло визнання, вся увага концентрується на атлета, а наставник залишається в тіні. Так, чого гріха таїти, нерідко трапляється. Однак не в цьому випадку, коли тренер срібного призера Олімпійських ігор у Пекіні-2008 з кульової стрільби, члена СК «ІСД» Юрія Сухорукова Ірина є за сумісництвом ще і його дружиною. А в дружній родині як у Сухорукових всі злети і падіння переносяться разом. Ми вирішили ближче познайомитися з заслуженим тренером України, наставником збірної команди Донецької області з кульової стрільби Іриною Сухорукової, яка і дала це інтерв’ю.

Олімпійська медаль – це щастя!»

Ірина, до яких змагань ви зараз готуєте своїх вихованців?

— До чемпіонату України серед ДЮСШ у вікових категоріях 1989 року народження і молодше, який пройде у Львові з 5 по 11 квітня. На захід України вирушать Донецька (шість спортсменів і тренер) і Артемівська (три спортсмена) спортивні школи. Маріупольська і Горлівська спортивні школи не будуть представлені у Львові, адже рівень готовності їх стрільців ще залишає бажати кращого. Спортсмени Донецької області виступлять також і на юнацьких іграх — 26-30 квітня в категорії 1992-1994 років народження.

Давайте згадаємо Олімпійські ігри. У змаганнях зі стрільби з дрібнокаліберної гвинтівки на дистанції 50 метрів Юрій вибив 1272,4 очки. Першим став китаєць Цю Дзянь, який випередив Сухорукова всього на 0,1 очка. До «золота», як кажуть, було рукою подати. Напевно, страшенно прикро? Чи для вас головною метою була просто медаль Олімпіади?

— Те, що Юрій завоював медаль – щастя! Ми давно йшли до цього. Але з іншого боку, було прикро програти у фіналі одну десяту. Якщо б це сталося у вправі лежачи на МВ-9, то не так було б прикро як на «стандарті».

Після Олімпіади в Пекіні-2008 емоції вже вляглися?

— Звичайно.

Бути тренером і одночасно дружиною Юрія Сухорукова складно?

— Так, немає. Ніякого дискомфорту я не відчувала.

Ви спочатку стали тренером або дружиною Юрія Сухорукова?

— Ми спочатку разом виступали на змаганнях, а потім у своїй спортивній кар’єрі я перейшла в нову якість — з 2000 року стала тренувати. До того часу ми з Юрієм вже були одружені.

«Одне стрільбище для країни – це мало»

Багато стрілки скаржаться на недостатнє фінансування їх підготовки. Як вам вдається вирішувати цю проблему?

— У підготовці до Олімпійських ігор нам дуже допоміг спортклуб «ІСД», який забезпечив Юру всім необхідним. Мова йде про екіпіровку, патронах і іншому. Якби не допомога спортклубу, то нам довелося б дуже важко. Тому, що фінансування по лінії нашого профільного міністерства в рамках збірної України, явно недостатньо.

У чому нашістрілки перевершують, а в чому поступаються закордонним суперникам?

— Я впевнена, що ні в чому наші спортсмени не поступаються. Єдине, що у нас зараз забезпечення на такому рівні, що навіть у збірній країни немає необхідної кількості патронів, потрібної екіпіровки. Відсутній повне фінансування навчально-тренувальних зборів. Всі збори в основному проводяться на відкритому стрільбищі у Львові. Це єдина база, яка залишилася в Україні. Але, хотілося б, щоб українські стрілки могли адаптуватися і до інших стрельбищам, де проходять змагання. Однак збори там проводити не виходить у зв’язку з кризою в країні. Хоча якщо згадати, раніше кризи не було, але фінансове становище також було важким.

Як і коли ви подружилися з кульовою стрільбою?

— У 1981 році в Ташкенті. У мене батьки були стрілки і цілком логічно, що вони віддали мене у відповідну спортивну секцію. Я тренувалася в спортклубі «Динамо».

Як вас доля закинула на Донбас?

— Виступаючи за збірні СРСР і ЦС «Динамо», на зборах познайомилася з Юрієм. Їздили разом на змагання. Одружилися, і я переїхала в Донецьк.

У вас син і дочка. Напевно, тир відвідують регулярно?

— Так. Вони йдуть по стопах батьків. Син – Антон — вже майстер спорту України, а доньці – Вікторії — ще тільки 11 років.

«Увесь вільний час присвячую родині»

Я чув, що у Юрія є мрія побудувати тир і создати дитячо-юнацьку стрілецьку школу. Після того, як він отримав гонорар за «срібло» Олімпіади, наблизився до матеріалізації мрії?

— Ні. Тому, що всі гроші лежать у банку на рахунку, і зняти їх не представляється можливим. Проте надалі Юрій планує реалізувати мрію. Хоча, говорити зараз про щось передчасно, адже не знаю, отримаємо гроші чи ні.

Знаю, що Юрій любить рибалити, грати у футбол, а яке хобі у вас?

— У мене, напевно, немає великих захоплень, хобі. Весь вільний час забирає сімейне життя, виховання дітей.

На полювання сім’єю не вибираєтеся?

— Ні. Ніхто у нас не любить стріляти у тварин. А ось на риболовлю діти їздять із задоволенням.

Юрій дослужився до підполковника. А у вас яке звання?

— Я – майор.

Юрію – 41 рік. Чи ви плануєте готуватися до Олімпіади-2012 у Лондоні?

— Звичайно. Для стрільця – це не вік. Було б бажання і здоров’я. Ми докладаємо великі зусилля, тренувальний процес не припиняється, словом, все йде за планом. Якщо все складеться вдало, Олімпіада-2012 стане третьою в кар’єрі Юрія.

Про що ви мрієте в спортивному і житейському плані?

— У спортивному – виграти «золото» на Олімпійських іграх, і щоб наші діти вийшли на високий рівень стрільби. Ми готуємо Юрію зміну, прагнемо, щоб син і дочка домоглися гідних вершин у спорті. А в життєвому плані хочеться, щоб всі близькі були здорові.