Горан Гавранчіч

Фотографія Горан Гавранчич (photo Goran Gavranchich)

Goran Gavranchich

  • День народження: 02.08.1978 року
  • Вік: 38 років
  • Місце народження: Белград, Сербія
  • Громадянство: Сербія

Біографія

Я абсолютно щаслива людина. У мене є дружина, двоє дітей і я живу заради них. Для мене це найважливіше в житті.

За кілька років перебування в лавах київського «Динамо» Горан Гавранчич пройшов шлях від талановитого хлопчину — гравця міського футбольного клубу першої ліги (Белград, район «Баново Брдо»), до основного гравця українського «Динамо». Буквально за пару років стало неможливо уявити захист «Динамо» без Гавранчича, а утримати його в команді здавалося практично нереальним. Його хотіла «Фіорентина», його бажали бачити інші європейські клуби, але керівництво «біло-блакитних» таки зумів утримати у себе серба.

Але заплатила за це велику ціну. Гавранчич вважав, що він переріс рівень «Динамо» і почав конфліктувати з тренерами та керівництвом клубу. Ті в свою чергу, перестали довіряти Горану місце в основному складі. На цьому грунті, Горан перестав рости, як професіонал. І по закінченню часу, його вже стали вважати профнепридатним по відношенню до рівня «Динамо». Його відправили в оренду в грецький «ПАОК». Він пограв півроку, термін угоди закінчився і він повернувся. Повернувся, щоб…

Горан, ось буквально днями в ЗМІ з’явилася інформація, що вашою персоною зацікавились підмосковні «Хімки»…

— Так, я чув про це. Але це все лише на рівні чуток, ніякої конкретики.

Ви вже близько двох тижнів у «Динамо», після повернення з Греції. Вже встигли обговорити ваші перспективи в команді з головним тренером Юрієм Сьоміним?

— Поки що такої розмови не відбулося. Я тренуюся, у мене все нормально, готуюся до сезону, а як там все вийде, загадувати не хочу.

За ті півроку, що вас не було, в команді багато, що змінилося. З дюжини футболістів покинуло розпорядження «Динамо», з’явилося багато молоді в складі. Вже встигли звикнути до нової обстановки?

— Та в принципі – все нормально. З багатьма хлопцями я вже познайомився. Та й з тієї команди у мене залишилося багато друзів, той же Нінкович, Тібі (Гіоане).

За півроку проведені в «Паок», що можете розказати про Греції?

— У цій країні я зустрів багато хороших людей, як на футбольному полі, так і поза його. Крім того, було приємно і незвично відчувати таку підтримку вболівальників, яка в Греції зовсім особлива. Фанати підтримують свою команду не тільки всі 90 хвилин матчу, але й кілька майбутніх до гри днів. Ось наведу приклад мого першого матчу у Греції проти «Аріса». Це був дуже важливий поєдинок для «ПАОКа», і все місто вже за тиждень до гри буквально жив ним. Ще однією цікавою рисою грецьких уболівальників є те, що їм важливий тільки кінцевий результат. Перемогла твоя команда – переміг і ти. Логічно, що і до програшу причетні всі футболісти – хто б як не зіграв. Їм не важливо, якими методами був досягнут тріумф. Виграли першість Європи, значить вони кращі. А що там думає Європа з цього приводу їм без різниці.

Чому «ПАОК» не викупив ваш трансфер?

— Напевно, то потрібно запитати у них. Греки хотіли придбати мене, але потім передумали. Але мене це зовсім не здивувало. Ще коли виступав за грецький клуб, не бачив особливих перспектив для продовження кар’єри там.

У цьому році ви провели відпустку у себе на батьківщині. В цей час, Сербія як раз брала пісенний конкурс «Євробачення». Випадково, не були присутні на цій події?

— Це більше для молоді. У мене сім’я, маленькі діти (Марія – 3,5 року і однорічний Георгій) і я волію відпочивати з ними. Хоча фінал Євробачення звичайно дивився.

Ваші враження…

— Ясна річ, що я вболівав за Сербію, і звичайно ж за Україну з Росією. Дуже радий, що перше місце посів Діма Білан, а на другій позиції розмістилася Ані Лорак. Дуже сподобалася також туркеня і представниця Вірменії.

Відпустку повністю провели в Сербії або десь встигли відпочити?

— Ні, в цьому році я весь час провів в Белграді. Це раніше я любив подорожувати з дружиною. Але завжди вибирав тихі місця. Дуже сподобалося на Мальдівах. Мальдівські острови — це «Мекка» підводного плавання і спокійного розслабляючого відпочинку.

Кілька років тому ви були основним гравцем збірної Сербії. Вважаєте, є шанс, що коли-небудь ще потрапити до складу національної збірної?

— Я навіть не знаю, чи треба «відкривати» цю тему. Я вже майже два роки, як не є гравцем національної команди. Зараз моєю кандидатурою вже точно не може зацікавитися Мірослав Джукіч.

Горан, участь у Кубку Світу — 2006 є для вас піком кар’єри?

— Безперечно, такі моменти не забуваються. Навряд чи вдасться коли-небудь зіграти на мундіалі.

А поразка 0:6 від Аргентини вам не сниться в найжахливіших снах?

— Ні (сміється). Якщо чесно, не тільки поразку від аргентинців потрібно вважати кошмарним. З тими ж голландцями серби провели бездарний матч, незважаючи на мінімальну поразку 0:1, з Кот-д’івуаром вели в рахунку 2:0, а примудрилися програти 2:3.

До речі, вам довелося пограти разом у збірній на пару з великим Синишей Михайловичем?

— Так, мені випала така честь, якщо не помиляюся, ми разом провели дві зустрічі. Це великий футболіст, Сініша – справжній лідер, вождь. В 33-34 роки Михайлович ще демонстрував рівень, коли я з ним перетнувся. Я багато чого в нього навчився. І хоча він – конфліктна людина, скандаліст, але як особистість – душа сербського народу. Йому все витівки прощали, бо любили і цінували.

Югославія славиться своєю баскетбольної збірної. Ця країна не раз ставала переможцем чемпіонатів світу та Європи. У вас не було бажання спробувати себе в баскетболі?

— Мені подобався баскетбол, але таланту у мене не було. Та й зростання, ви не повірите, не сприяв цьому. До 17-18 років мій зріст коливався на позначці 168-170 см, а стрибок у зростанні відбувся трохи пізніше.

Горан, які ваші музичні уподобання?

— Мені подобається Ерос Рамазотті, і з великим задоволенням слухаю Горана Бреговича.

До речі, ви дивилися фільм «Арізонська мрія»?

— Я зрозумів, до чого ви хилите. Фільм цей, неперевершений не тільки тому, що в ньому головну роль грає Джонні Депп, а й завдяки музичному супроводу. Саундтрек до фільму «Арізонська мрія» Бреговича «Dreams» увійшов на століття в Сербії. Але його найкраща робота – музика до картини «Андерграунд» — про життя югославського народу.

А югослав Емір Кустуріца випадково не ваш улюблений режисер?

— Мені подобаються фільми Кустуріци. Але його картини з часом втрачаються своє. А взагалі я люблю дивитися різні фільми, в залежності від настрою, і з ким дивишся. Ось на базі, часто з друзями дивимося комедії, домас дружиною можемо подивитися якусь драму. Що стосується музики, то на вашій естраді мені подобаються Земфіра і «Океан Ельзи»

А з ким з відомих людей познайомилися б у першу чергу?

— Та з тієї ж Земфірою.

Чим би ви пригостили Земфриу, якщо б довелося пообідати зі співачкою. Тобто, я хочу запитати про ваші улюблені страви…

— Мені імпонує сербська кухня. Сербський кебаб – найкращий у світі. Також як кращий хачапурі — в Грузії.

Ви забобонна людина?

— У прикмети вірю, є у мене парочка таких, яким я намагаюся дотримуватися завжди. Наприклад, в день матчу, буквально перед грою, мені обов’язково треба поговорити з Мариною (дружина Горана – Авт.). Вона мене заспокоює.

Ви коли-небудь відчували на собі зіркову хворобу?

— Раніше в молодості за мною такі грішки спостерігалися. Але, це пройшло швидко і я тепер можу дати пораду молодим, що не треба задирати голову занадто високо. Боляче буде падати потім. Сьогодні мені здається, що виглядало це смішно, напевно, я вже досить подорослішав, зрозумів свої помилки.

Уявіть себе, отак, років через десять?

— Логіка життя така – доживемо до завтра, і подивимося, що буде. Якщо б люди знали, скільки років їм відведено на життя, я думаю, вони б жили зовсім по-іншому. Як кажуть, сьогодні краще, ніж вчора, а завтра буде краще, ніж сьогодні. До цього потрібно прагнути.

Щоб ви хотіли змінити у своєму житті?

— Я абсолютно щаслива людина. У мене є дружина, двоє дітей і я живу заради них. Для мене це найважливіше в житті.

Дружина Марина про Горана:

— Горан — дуже добрий, веселий, товариська і комунікабельна людина. Апетит у нього — будь здоров! Віддає перевагу м’ясним продуктам і безпосередньо м’ясу, рибі ставиться байдуже. Якщо і з’їсть щось рибне, то через пару годин каже, що зголоднів…

Горан страшенно не любить програвати. Чесно кажучи, це стосується не лише футболу. Одного разу грали з ним будинку в якусь карткову гру, і я несподівано здобула перемогу. Вийшла з кімнати, і раптом чую — щось впало. Виявилося, що Горан з досади запустив карткову колоду в стіну! Я навіть трохи злякалася…