Джузеппе Фаріна

Фотографія Джузеппе Фаріна (photo Giuseppe Farina)

Giuseppe Farina

  • День народження: 30.10.1906 року
  • Вік: 89 років
  • Місце народження: Турин, Італія
  • Дата смерті: 30.06.1996 року
  • Громадянство: Італія
  • Оригінальне ім’я: Еміліо Джузеппе (Ніно) Фарина
  • Original name: Emilio Giuseppe (Nino) Farina

Біографія

Відомий своєю участю в гонках серій ‘Гран-Прі’ (‘Grand Prix’) і ‘Формула 1’ (‘Формула 1’); став першим у світі чемпіоном ‘Формули’. Запам’ятався багатьом своїм характерним і багатьма скопійованих – стилем водіння ‘пряма рука’ (‘straight arm’).

Народився Еміліо в Турині, Італія (Turin, Italy); за освітою він був доктором інженерної справи і доводився племінником Батісті Фарине (Batista Farina), засновнику кузовостроительной компанії ‘Pininfarina’. Перші гонки, в яких брав участь Ніно, проходили по схилах місцевих пагорбів; через деякий час гонщик пересів на «Мазератті’ (‘Maseratti’). Справжню славу, однак, він набув лише, сівши за кермо ‘Альфа Ромео’ (‘Alfa Romeo’) – в якості другого номера Таціо Нуволарі (Tazio Nuvolari). В кінці 30-х Еміліо почав вигравати в різних дрібних гонках рівня ‘Voiturette’; в 1937-му він став чемпіоном гоночної серії ‘Italian Drivers’ – і цей титул у нього не могли відібрати три роки поспіль. На першу дійсно велику гонку Фарина повинен був потрапити в 1940-м; на жаль, на самому піку його кар’єри почалася Друга світова – і перша його з

ерьезная перемога була мимоволі відкладена на цілих 8 років.

Участь у гонках Гран-Прі післявоєнної епохи Фарина приймав на власному ‘Мазератті’; у 1948-му він виграв Гран-Прі Монако. Незабаром Міжнародна Автомобільна Федерація оголосила, що в 1950-му пройдуть перші гонки нового формату – гонки ‘Формула 1’; зрозуміло, Фарина просто не міг пропустити подію такого рівня. Разом з Хуаном-Мануелем Фанхіо (Juan Manuel Fangio) і Луїджі Фаджиоли (Luigi Fagioli) Еміліо увійшов до складу команди ‘Альфа Ромео» і виграв у трьох гонках з семи, завоювавши таким чином, звання першого у світі чемпіона ‘Формула 1’.

Перемога на цьому чемпіонаті стала вершиною успіху Фаріни – вже в наступному році стало ясно, що він більше не в змозі змагатися з Фанхіо. У 1951-му, на бельгійському Гран-Прі, Еміліо здобув лише одну перемогу – частково компенсувавши це

втім, виступами на що не входили в чемпіонат перегонах. У 1952-му Ніно перейшов під крило до ‘Ferrari’ – але і тут його обійшов колега по команді, більш молодий і швидкий Альберто Аскарі (Alberto Ascari). Тим не менш, в 1953-му Еміліо все ж зумів виграти Гран-Прі – на жаль, це чемпіонське звання стало його останнім. На початку 1954-го Фарина взяв участь в гонках світового чемпіонату серед спортивних машин – і, на жаль, після непоганого початку, з тріском програв на автодромі в Монці. Серйозна автокатастрофа на трасі змусила його перервати сезон достроково. У 1955-му Еміліо спробував повернутися у великий спорт – не без допомоги ударної дози знеболюючих; на жаль, навіть під ліками Фарина не міг змагатися з титанами на зразок того ж Аскарі. В кінці сезону гонщик був змушений визнати очевидне – і піти на спокій, залишивши гонки ‘Формула 1’. Роком пізніше він візьме участь в гонках в Індіанаполісі (Indianapolis) – і знову злетить з траси. У тому ж році – знову на Монці – Еміліо зламає собі ключицю. Остаточно здатися Фарину змусить лише трагічна загибель колеги по команді – в процесі випробування нової машини Еміліо.

В цілому за свою спортивну кар’єру Фарина зарекомендував себе досить досвідченим гонщиком – його відрізняли як хороша реакція, так і вміння швидко оцінювати обстановку на трасі. На жаль, був у Еміліо і цілий ряд недоліків – головними були, безумовно, постійні капризи і рідкісне неповагу до суперників. Не раз за свою кар’єру йому довелося потрапляти до автокатастрофи – і саме автокатастрофа обірвала його життя: Еміліо загинув у Шамбері, Франція (Chambéry, France), по дорозі на одну з гонок французького Гран-Прі 1966-го.