Дмитро Стратан

Фотографія Дмитро Стратан (photo Dmitry Stratan)

Dmitry Stratan

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Збірна Росії з водного поло одна з небагатьох наших олімпійських команд в ігрових видах, яка реально претендує на «золото» Ігор в Афінах. Про те, які труднощі чекають російських ватерполистов в Греції, «Новим Известиям» розповів володар Кубка світу, срібний призер Олімпіади в Сіднеї Дмитро СТРАТАН.

    – Це буде вже третя ваша Олімпіада. Невже досі хвилюєтеся перед стартом?

    – Коли мова заходить про Олімпійських іграх, мене завжди дрож пробирає. Така подія! У багатьох спортсменів Олімпіада взагалі раз в житті буває. Втім, для мене це дійсно вже треті Ігри. Тільки в Атланті в 1996 році я виступав за збірну України. Звичайно, і тоді думки про перемогу мене не залишали, але розумом розумів, що для тієї молодої команди перемогти на Олімпіаді було нереально.

    – Зате зараз збірна Росії входить в число фаворитів. По праву? Хто наші головні конкуренти?

    – Претендентів на «золото» завжди предостатньо. До того ж нам не пощастило з групою. Разом зі збірною Росії на попередньому раунді зіграють команди Сербії і Чорногорії, Угорщині, Хорватії, США та Казахстану. Всі вони, за винятком, мабуть, Казахстану, мають шанс виграти золоті медалі. Враховуючи те, що з групи в наступний етап виходять тільки три команди, виходить, що Росія потрапила в справжню групу «смерті». Але ми, звичайно, зробимо все можливе, щоб вижити в ній.

    – Чотири роки тому в Сіднеї збірна Росії стала другою. Що завадило взяти «золото»?

    – На те було кілька причин. Наш півфінальний матч з іспанцями тривав дві години, тоді як угорці пробилися у фінал без проблем. До того ж перед вирішальним поєдинком ми залишилися вдесятьох, так як двоє наших хлопців отримали напередодні серйозні травми. Загалом, вийшло так, що до матчу зі збірною Угорщини ми підійшли виснаженими і фізично, і емоційно. За великим рахунком гри як такої у нас в фіналі не вийшло. До речі, саме після цього в правила було внесено зміни. Тепер у кожної команди перед фінальною зустріччю в обов’язковому порядку повинен бути вихідний.

    – Нинішній сезон для вас складається непросто. Чеховський «Штурм-2002», за що ви виступаєте, бився за чемпіонський титул, але у вирішальних матчах програв. У «Фіналі чотирьох» Євроліги «штурмовики» зайняли взагалі останнє місце…

    – Другий рік поспіль ми стаємо другими. Хоча, на мій погляд, «срібло» не такий вже й поганий результат для нашого молодого клубу, якому всього лише два роки від роду.

    – Яка поразка прикріше – в чемпіонаті Росії від «Спартака» або в «Фіналі чотирьох»?

    – Звичайно, від Волгограда. Адже в Євролізі ми фактично новачки і поки набираємося досвіду. Так, не виграли. Але всі фахівці і вболівальники побачили, що «Штурм» – колектив, що склався, справжня команда, а не вискочка, як про нас писали деякі російські видання.

    – Ви приїхали в Росію, у щойно створений «Штурм-2002» з благополучній Франції, де виступали за місцевий клуб. Що, ностальгія заїла?– Справа не в цьому. Я повірив хлопцям, які організували чеховську команду. Підкупило і те, що керівники «Штурму» самі приїхали у Францію для того, щоб провести зі мною переговори. Важливо, що клуб твердо стоїть на ногах у фінансовому плані. Все-таки мені не двадцять років, є сім’я, діти, про яких треба дбати. Втім, особисті амбіції також зіграли певну роль при переході. Хотілося виграти щось серйозне в Росії, але вже не з волгоградської командою, за яку я виступав раніше і яка давно вже вважається фаворитом вітчизняного водного поло. Сподіваюся, що ось вже дворічне протистояння «Спартака-Лукойл» і «Штурму» призведе до того, що інтерес до водного поло в Росії виросте. На жаль, зараз в країні нашого виду спорту приділяють не так багато уваги. Закрилося переважна більшість спортивних шкіл, інтернатів. От є у Волгограді хороша школа, та й вона дала останнім часом клубу тільки двох-трьох гравців. Зараз у нас катастрофічно мало молодих ватерполистов. Грають в основному ветерани та легіонери. У мене таке відчуття, що у нас в найближчі десять років у водному поло утворюється формений порожнеча. Старі гравці підуть, а молодих не виростили.

    – Разом з тим ви маєте можливість порівнювати, де, на ваш погляд, грати складніше – у європейських національнихчемпіонатах або в першості Росії?

    – У Росії грати важче. У нас досить специфічне суддівство. Російські арбітри, на відміну від тієї ж Франції чи Словенії, дозволяють грати жорстко, контактно. У мене деколи складається таке відчуття, що водне поло скоро перетвориться в сумо. В плані «фізики» грати у нас дуже важко. За кордоном в цьому сенсі трохи легше. Але знову ж таки не скрізь. У тій же Угорщині та Югославії теж вітають жорстку боротьбу. Чемпіонати цих країн і російську першість вважаються найбільш складними в Європі.

    – Ніколи б не подумав, що водне поло травмонебезпечний вид спорту.

    – Ще й який! Зламати можна все що завгодно. Під час гри навіть утопити можуть, правда не сильно. Найчастіше ламають ребра, руки. Потрапити п’ятірнею в око – звичайне явище. Але давайте більше не будемо про це. Для спортсменів травми не найулюбленіша тема.

    – Тоді наостанок згадаємо про приємне. Про Франції, наприклад.

    – Там все було здорово. Море, сонце, справжній курорт. Крім того, організація була на вищому рівні. Наш клуб вважався закритим. На його територію могли входити тільки гравці, тренери, керівники та наближені до них особи. Ми там замовляли музику. Все робилося для того, щоб спортсмени ні в чому не потребували, й думали тільки про гру. Добре там було, але… Вдома все-таки краще.