Дмитро Стойко

Фотографія Дмитро Стойко (photo Dmitriy Stoyko)

Dmitriy Stoyko

  • День народження: 03.02.1975 року
  • Вік: 42 роки
  • Місце народження: Олександрія, Єгипет
  • Громадянство: Україна

Біографія

Я не можу сказати, що за 90 хвилин матчу у мене було дуже багато роботи. Бувають зустрічі, в яких крутишся в рамці немов білка в колесі. Але ця гра була не з таких. Це однозначно. Наприклад, у попередньому нашому домашньому поєдинку проти «Зорі» роботи у мене було на порядок більше, ніж з гірниками. Просто в протистоянні з «Шахтарем» довелося весь час перебувати в напрузі. Дозволити собі хоча б секундну розслабленість було смерті подібно.

Головним творцем сенсаційної нічиєї «Харкова» зі все ще чемпіонами країни став 33-річний воротар «городян» Дмитро СТОЙКО. Зберегти свої володіння в недоторканності він зумів навіть незважаючи на те, що більшу частину поєдинку відіграв з переломом зап’ястя. Правда, сам голкіпер, який став героєм туру, не схильний перебільшувати свою роль у загальному успіху.

— Я вважаю, що не тільки я — вся команда зіграла так, наче це був наш останній бій, — зізнається Дмитро. — І було чого. У матчі з гірниками відступати нам було нікуди: втратити хоч щось ми не могли, а ось придбати — так. Тому й настрій був відповідний. До того ж позначилося ім’я і статус суперника. «Шахтар» — пристойний подразник.

Можна стверджувати, що в поєдинку ти зловив пристойний кураж, який допоміг зберегти ворота на замку?

— Я не можу сказати, що за 90 хвилин матчу у мене було дуже багато роботи. Бувають зустрічі, в яких крутишся в рамці немов білка в колесі. Але ця гра була не з таких. Це однозначно. Наприклад, у попередньому нашому домашньому поєдинку проти «Зорі» роботи у мене було на порядок більше, ніж з гірниками. Просто в протистоянні з «Шахтарем» довелося весь час перебувати в напрузі. Дозволити собі хоча б секундну розслабленість було смерті подібно.

Чув, що такі матчі даються голкіперам легше, ніж ті, у яких є час розслабитися.

— Ось саме. Такі ігри пролітають як одна мить. Я поєдинку як такого, можна сказати, навіть не помітив — він пролетів дуже — дуже стрімко. Лише останні хвилини тяглися як-то довго. Хотілося б, щоб фінальний свисток пролунав швидше.

Те, що у тебе не було роботи, — заслуга гірників, чи тобі все ж варто сказати спасибі партнерам?

— Тут потрібно враховувати обидва фактори. По-перше, наші захисники зіграли з футболістами «Шахтаря» дуже щільно, не давши їм розвернутися в атаці. А по-друге, як мені здалося з воріт, донеччани весь матч були якимись невмотивованими — у них не було видно якогось внутрішнього вогню. Вони все робили механічно, без смаку і прямолінійно. Можливо, вони були втомленими після поєдинку Ліги чемпіонів зі «Спортингом», результат якого не доставив їм морального задоволення.

Незважаючи на це, при нагоді гості тебе пресували пристойно. Чекав цього?

— Так, і не тільки я, але і мої партнери. Хлопці після гри виходили з роздягальні в синцях, із саднами та з гематомами. Але, зауважу, що ніхто з нас не зронив ні слова і навіть не думав скаржитися. Тим більше, що позитивний результат сприяє якнайшвидшому відновленню.

Тобі і зовсім довелося залишати роздягальню з гіпсом…

— Я вийшов без гіпсу, але з жорсткою пов’язкою. Ще в першому таймі в одному з епізодів я впевнено забрав м’яч після прострілу когось з гірників, а потім Брандао наступив мені на руку. Кисть відразу ж пронизала біль, і я зрозумів, що сталося щось серйозне. Що саме, гадати було колись. У перерві здогади підтвердилися — біль не вщухав. Втім, просити заміну я не мав права — Налєпа зараз хворий, і в запасі перебував молодий Ходанович.

І що з пензлем?

— Рентген показав перелом зап’ястя. Тепер я на строк від двох до чотирьох тижнів вибув з ігрової обойми. Прикро…

Можеш сказати, що гра з «Шахтарем» стала для тебе на даний момент найкращою?

— Не найкращою, але однією з пам’ятних — точно. Нарешті, мені вдалося відіграти проти гірників на нуль. Це приємний момент.

Як ти вважаєш, що заважає «Харкову», грати в кожному матчі так, як з донеччанами? Чи так, результати команди були б зовсім іншими, і вона б зараз не пасла хвістті.

— Згоден. Якщо розібрати по кісточках всі складові нашої підготовки до поєдинків, вибір тактик гри, хід матчів, то треба визнати, що вина за такі результати повністю лежить на нас, футболістів. По правді кажучи, це серйозно тисне на психіку. Нам постійно чогось не вистачає. Приміром, у зустрічі зі «Львовом» диктували супернику свої умови, отримали право на пенальті, але не реалізували його і в підсумку програли. Винні лише самі. Приємно, що після поєдинку з «Шахтарем» хлопці зібралися на базі вже із зовсім іншим настроєм. Дуже сподіваюся, що тепер ми нарешті почнемо підніматися з колін.

У світлі цього, може, варто махнути рукою на Кубок країни заради кращої підготовки до інших матчів першого кола з «Іллічівцем», «Дніпром» і «Металістом»?

— Це вирішувати тільки нашим тренерам. Що до цих поєдинків, то кожна гра буде для нас вкрай важливим і принциповим. Маріупольці — наші прямі конкуренти. У «Дніпрі» працює наш колишній головний тренер. Ну а про «Металісті» взагалі багато говорити не треба — дербі є дербі. Тим більше, що ми вперше за сезон зможемо зіграти в рідному Харкові. Мотивація повинна бути такою ж великою, як і проти «Шахтаря».