Дмитро Шутков

Фотографія Дмитро Шутков (photo Dmitriy Shutkov)

Dmitriy Shutkov

  • День народження: 03.04.1972 року
  • Вік: 44 роки
  • Місце народження: Донецьк, Україна
  • Громадянство: Україна

Біографія

Знаєш, дуже не хотілося покидати клуб, в якому провів усе своє свідоме спортивне життя. Ось і залишалося два варіанти: або зовсім піти з футболу і зайнятися чимось іншим, або спробувати себе в якості тренера в рідному колективі. Тому і сприйняв з радістю пропозицію керівництва і далі потрудитися на славу гірницького клубу.

…Розмовляли ми довго, але, закінчуючи інтерв’ю, зловили себе на думці, що не наговорилися. А як інакше? У мене ж було спитати, у нього — було що відповісти. Крім того, що цей футболіст — найтитулованіший у складі нинішнього «Шахтаря», який встиг зіграти ще в чемпіонаті СРСР, він ще і чудовий співрозмовник. Де потрібно — гранично серйозний, але у відповідний момент може і жарт відмінну відпустити. Словом, розмова відбулася, а що з цього вийшло, судити читачам «Вболівальника».

«Ні дня на пенсії»

Діма, давай зламаємо традицію і почнемо не зі старту твоєї славетної кар’єри, а поговоримо про її завершення. Спочатку, як завжди, з’явилися чутки: мовляв, Шутков вже забив два цвяхи, на які повісить бутси та рукавички. Потім ти не був включений в заявку «Шахтаря» на цей сезон, і, нарешті, інформація, що ти вже працюєш щосили в рідному клубі одним із тренерів воротарів.

— Практично все так і було. Якщо чесно, довго не міг зважитися. Знаєш, як у будь-якого спортсмена, по ходу кар’єри бували складні моменти, коли здавалося, що ненавидиш цей м’яч, ці ворота більше всього на світі… Але, тільки приймаючи рішення про відхід з футболу, зрозумів, наскільки він мені дорогий, як сильно прикипів душею і тілом до цих самих воріт.

Ні, я чіплявся, намагався якомога довше залишитися в грі. Але нещасливі травми з роками чомусь все частіше стали діставати. Начебто ось відновитися, тренуєшся, навіть виходиш на поле в офіційних матчах, і знову пошкодження, лікування… А проводити по два-три поєдинки за сезон — не для мене.

Але ж, напевно, можна було підшукати колектив не з такими чемпіонськими амбіціями і тихенько, на досвіді пограти ще рік-другий?

— Знаєш, дуже не хотілося покидати клуб, в якому провів усе своє свідоме спортивне життя. Ось і залишалося два варіанти: або зовсім піти з футболу і зайнятися чимось іншим, або спробувати себе в якості тренера в рідному колективі. Тому і сприйняв з радістю пропозицію керівництва і далі потрудитися на славу гірницького клубу.

До речі, всі свої 18 сезонів ти провів у «Шахтарі». Ніколи не повірю, що не було бажання і можливостей змінити команду.

— Якщо чесно, то такого вже гарячого бажання, в принципі, і не було. А пропозиції дійсно були, наприклад, в 97-му мене активно сватав московський ЦСКА, між іншим, пропонували дуже хороші умови. У Донецьку ж тоді були непевні часи, нестабільно як-то. Тим не менше я залишився… Втім, до чого ворушити минуле, у нас і в цьому є про що поговорити.

Дійсно, відволіклися. Ну, прийняв ти рішення, написав заяву про звільнення за власним» і чому присвятив свій перший день «на пенсії»?

— Зборів!

?!

— Так адже через день «Шахтар» їхав на збори до Швейцарії. От і мені довелося спішно збирати сумку, а потім брати участь у підготовці команди до сезону.

Отже, твоє нинішнє амплуа…

— …Помічник тренера по роботі з воротарями, яким є румунський фахівець Маріанн Іоніце. Він вже досить непогано володіє російською, так що ми швидко знайшли взаєморозуміння. До речі, він також схвалив моє рішення завершити кар’єру, не погіршувати старі болячки, а приступити до серйозної роботи. «Я ж, -каже, — піду, а ти залишишся, будеш передавати свій досвід молодим. Але для цього ще потрібно вчитися».

«Лаштувка допомагає з «Навчанням»

До речі, про навчання. Для роботи з воротарями потрібна тренерська ліцензія?

— Обов’язково. Шкода, що влітку з-за всіх цих турбот не встиг, але взимку обов’язково приїду в Київ вчитися, щоб потім отримати атестат.

А зараз потрібно вести конспекти, читати багато спеціальної літератури, запам’ятовувати найголовніше. Щоб згодом, раз вже вирішив зайнятися цією справою, і вносити свої нововведення в тренувальний процес. Приміром, якщо бачиш, що вправи повторюються, потрібно безболісно вносити різноманітність. Словом, складна наука. Адже коли ти діючий гравець, ти просто виконуєш вказівки тренерів, коли ж сам намагаєшся керувати процесом, тут вже потрібно думати за інших. І невідомо, що складніше.

До речі, мені в цьому плані дуже допомагає Ян Лаштувка, з яким ми підтримуємо міцні дружні відносини. Як ви знаєте, хоч він і на контракті в «Шахтарі», зараз перебуває в оренді. Так от з Німеччини, Англії він мені надсилає диски із записами, де і як тренують саме голкіперів. Багато корисної інформації почерпнув.

Діма, а як сприйняли тебе в новій іпостасі вчорашні партнери?

— Ясна річ, що працюй я в другій або третій команді, користувався великим авторитетом (посміхається). Але, нічого, і в першій команді все нормально, йде звичайний робочий процес. Щоправда, спочатку все ж без жартів не обійшлося. Але ніякого панібратства немає і в помині.

Крім тренерських підказок, тобі безпосередньо доводиться ставати «в рамку», щоб, так би мовити, власним прикладом…

— А як же! І відбивати, і пробивати. Словом, і я треную, і сам тренуюся. Ось тільки останнім часом немає такої можливості. Ще у далекому 1999-му буквально за день до гри зламав палець на руці. Начебто прочумався, але згодом виявилося, що кістки неправильно зрослися. Тому нещодавно в Італії довелося робити операцію, гіпс знімуть тільки третього жовтня і шість місяців взагалі не можна навантажувати руку. Прикро…

«Може, просто переситилися перемогами?..»

Багатьом журналістам, уболівальникам не дає спокою питання: навіщо «Шахтарю» так багато класних воротарів? П’ятов, Шуст, Вірт, а минулого літа ще й Худжамова придбали.

— Знаєш, відповім коротко: це політика клубу. І я, як ти розумієш, в ній участі не брав. Так що з цим питанням краще до керівництва.

В принципі, іншої відповіді чекати було б наївно. Але тепер звертаюся до тебе, як до тренера, не як до працівника клубу, а як до воротаря. Здорова конкуренція-це, звичайно, здорово, кажуть, ніколи не заважає. А от чи завжди допомагає? Тренуються, викладаються адже всі четверо, а на поле виходить один.

— Природно, будь-який футболіст, особливо воротар, повинен мати ігрову практику. Без неї запросто можна втратити психологічну впевненість. Начебто на тренуваннях хлопець тягне все що можна, а вийшов на матч, послухав трибуни і вже — хвилювання підкрадається. А це, як відомо, найлютіший ворог стража воріт.

На мій погляд, саме як голкіпера, чотири дуже кваліфікованих воротаря — це перебір. Не дуже логічно. Можна було б віддати того ж Шуста в оренду, ніби як і варіанти були, нехай хлопець б набирався саме ігрового досвіду. Але, повторюся, всі ці кадрові питання — в компетенції керівництва. А йому, як кажуть, видніше.

Зараз «першим номером» донеччан є П’ятов. Вважаєш, на сто відсотків справедливо? Адже часом в діях Андрія неприємно ковзає нервозність.

— Знову-таки, на мій погляд, на даний момент П’ятов найбільш стабільний. Просто на ньому лежить колосальний тягар відповідальності. Адже всі четверо повністю відповідають рівню команди, але якщо вибирають саме тебе, значить, ти кращий і повинен вбитися, але довести це.

Підсумуємо воротарський тему. Багато перші номери своїх команд — вже достатньо вікові футболісти. Той же Шуховцев, Постранський, Горяїнов, Кернозенко. Їх є кому замінити, і не просто, а надійно?

— Повір, у нас дуже багато перспективних хлопців, саме воротарів. Інакше звідки б з’явилися той же Пятов, Шуст, Богуш?.. От тільки не кожному з них вдається опинитися в потрібний момент у потрібному місці. Особисто мені, наприклад, не зовсім зрозуміла політика київського «Динамо» щодо Рибки. Можливо, тренерському штабу здалося, що хлопець в якомусь із матчів помилився, але я б не став його відразу ж відправляти в запас. Хлопець адже дуже обдарований. А не маючи ігрової практики, він ніяк не зможе виправляти похибки.

Діма, вибач, але не торкнутися цієї болючої теми, а саме виступи гірників у чемпіонаті України, було б грішно. За великим рахунком, як раз до воротарям особливих претензій немає. Тоді хто винен? Що робити?

— Знаєш, складається таке враження, що все, буквально все, і в першу чергу журналісти, шукають відповіді на ці питання. Всі, крім футболістів і тренерів «Шахтаря»…

Ми ж прекрасно розуміємо, що наша команда займає не своє місце в таблиці, що старт чемпіонату, м’яко кажучи, не вдався. Можна, звичайно, в який раз поскаржитися на руйнівні тактики суперників, коли, крім воротаря, всі десять польових так само захищають свої володіння. Особливо в таких ситуаціях важко голкіперу команди-фаворита: одна справа, коли ти постійно в грі, інше, коли твоїм воротам б’ють двічі за матч. У такій ситуації можна запросто і двічі пропустити… Щось подібне сталося з «Шахтарем» у Львові. Рустам Худжамов не припустився грубих помилок, а ми програли. Втім, подібна манера гри опонентів — не виправдання. Проти збірних Франції або Бразилії теж грають від оборони, але вони примудряються перемагати.

Так в чому ж тоді причина?

— Не знаю. Може, футболісти просто переситилися переможними виступами на внутрішній арені?.. Адже подивися сам: на зборах у зустрічах із закордонними суперниками грає зовсім інший «Шахтар». Так і в нинішній Лізі чемпіонів ви самі все бачили — «Загреб», «Базель»…

Загалом, ми розбираємо кожну гру, з хлопцями постійно думаємо над цим. Всі відчувають, що цей спад затягнувся, що ось-ось команду має прорвати.

Які рецепти з усунення цієї недуги пропонує Мірча Луческу?

— Зрозуміло, що головний тренер дуже незадоволений. Постійно нагадує нам, що на «чистих м’ячах» зараз навіть в чемпіонаті країни не виграють, не кажучи вже про Лігу чемпіонів. Що, нехай ми і сильніше за багатьма показниками, але суперники нас настільки досконально вивчили, що потрібно щоразу вигадувати щось новеньке.

«Влітку — намети біля річки, взимку — лижі у горах»

Діма, зізнайся, зміна роботи вплинула на твою заробітну плату?

— А ти як думаєш? Звичайно, вплинула. Але це природний процес. У Радянському Союзі спортсмен, хороший спортсмен, заробляв по 500-600 рублів на місяць плюс премії різні. Але, коли завершував кар’єру і приступав до тренерської діяльності, отримував оклад в 120-150 рублів. Так і зараз. Хоча якби я не працював у першій команді, а, скажімо, з дітьми, різниця в зарплатах була б більш суттєвою.

Але з дітьми тобі працювати все ж таки доводиться. Правда, на дому.

— Так, синові Микиті вже дев’ять років, я його ще зовсім маленьким на базу брав, так би мовити, прищеплював любов до футболу. Зараз він займається в одному з філіалів футбольної Академії «Шахтаря», теж, до речі, «в рамці». Паралельно займається акробатикою, а ще з дружиною Тетяною хочемо, щоб англійську мову вивчав. Словом, звичайні сімейні клопоти. Благо тепер я вже звільнений від заїздів на базу, так що можу більше часу приділити моїй чудовій родині.

А як відпочиває від усіх цих клопотів один з кращих воротарів в історії українського футболу?

— Влітку любимо вибиратися з друзями на природу, на річку, але точне місце вказувати не буду — вона у нас одна з небагатьох залишилася чистою. Там і рибалка, і шашлики, спимо в наметах. А взимку всією сім’єю любимо бувати в Австрії, кататися на гірських лижах. Незабутні враження.