Чіро Феррара

Фотографія Чіро Феррара (photo Chiro Ferrara)

Chiro Ferrara

  • День народження: 11.02.1967 року
  • Вік: 50 років
  • Місце народження: Неаполь, Італія
  • Громадянство: Італія

Біографія

В якості футбольного менеджера Чіро Феррара не особливо досяг успіху, а от стати видатним футболістом йому вдалося. Будучи захисником ‘Juventus’ Феррара вважався одним з кращих захисників команди, якщо не Європи; його стараннями, командна захист була практично непробивною.

Будучи уродженцем Неаполя, Чіро почав свою спортивну кар’єру в місцевому футбольному клубі ще в 1980-му; тоді він співпрацював з молодіжним підрозділом команди ‘S. S. C. Napoli’. Залишив перший молодіжний склад команди Чіро в 1980-му; після цього він перебрався в основний склад клубу. За перший свій ‘повний’ сезон Феррара вийшов на поле 14 разів. У наступному сезоні він вже був членом стартового складу; потроху на Чіро почали звертати увагу на національному рівні – і пізніше навіть запросили взяти участь у Кубку Світу ФІФА. Крім того, саме Феррара забив один з ‘неаполітанських’ голів, які принесли команді перемогу у фіналі Кубка УЄФА. У списку виграних Чіро у складі ‘Napoli’ великих змагань, крім згаданого вже кубка УЄФА, значилися два чемпіонату серії А, Кубок Італії 1987 і Суперкубок Італії 1990. Цікаво, що на Суперкубку Чіро довелося взяти участь у перемозі над клубом, пізніше став його новою командою – ‘Juventus’.

Перейшов в ‘Juventus’ Феррара в 1994-му; новим тренером став його Марчелло Ліппі (Marcello Lippi). Дарма тримати Чіро в запасі в клубі не стали – його досить швидко включили в стартовий склад команди. У першому ж сезоні Феррара вийшов на поле більше 40 разів, забивши в процесі 1 гол. Чіро по праву вважали одним з кращих центральних нападників покоління; він значився в списку ключових гравців команди і займав місце в стартовому складі на протязі 10 років поспіль. В період з 1995-го по 1996-ой Феррара навіть значилс

я капітаном команди. Чіро взяв участь ще в 6 перемоги в серії А, знову став володарем Кубка Італії і додав у свою колекцію ще 2 Суперкубка. Крім того, на рахунку у Феррари значилося чимало перемог на турнірах європейського рівня. Капітанської посади Чіро позбувся порівняно швидко – цей пост в 1996-му зайняв інший італієць Алессандро дель П’єро (Alessandro Del Piero). Протягом всієї своєї кар’єри в ‘Juventys’ Феррара залишався важливим елементом захисної системи команди; видатні таланти і унікальний досвід робили його цінним гравцем. За 12 років в ‘Juventus’ Чіро спрацювався з безліччю інших відомих футболістів – Марком Юлиано (Mark Iuliano), Морено Торрічеллі (Moreno Torricelli), Паоло Монтеро (Paolo Montero), Джанлукою Пессотто (Gianluca Pessotto), Ліліаном Тюрам (Lilian Thuram), Алессандро Биринделли (Alessandro Birindelli), Ігорем Тудором (Igor Tudor), Джанлукою Дзамброттой (Gianluca Zambrotta), Нікола Легроттальє (Nicola Legrottaglie) і Фабіо Каннаваро (Fabio Cannavaro). В тому числі і стараннями Чіро ‘Juventus’ сформував чи не непробивний захист; противники завжди точно знали, що навіть один пропущений гол може виявитися для них гарантованим поразкою, бо забити гол у ворота ‘Juve’ завжди було дуже й дуже нелегко. Втім, в атаці Феррара теж виступав; так, за сезон 1996-1997 (що став для Чіро, мабуть, чи не найуспішнішим) спортсмен особисто забив в іграх серії А 4 го

ла.

Встиг спробувати себе Феррара і на міжнародному рівні; крім іншого, він представляв свою країну на Кубку ФІФА 1990-го і на Євро-2000. У першому випадку Італії довелося задовольнитися третім місцем, після не зовсім вдалого вирішення півфінального матчу з Аргентиною серією пенальті; у другому ж збірна Італії програла у фіналі, поступившись золото Франції. На жаль, в повній мірі реалізувати свій багатий потенціал на міжнародному рівні Чіро так і не зумів.

Після перемоги на скудетто 2004-2005 Феррара, Марк Юлиано і Паоло Монтеро оголосили про свій відхід з команди. Монтеро повернувся в Уругвай, Юлиано деякий час грав з невеликими клубами, а от Чіро кар’єру професійного футболіста залишив. Повісив бутси на цвях Чіро в 38 років; втім, на цьому його футбольні пригоди зовсім не закінчилися.

На Кубок Світу ФІФА 2006 Чіро Феррара відправився вже в новій якості – тепер він входив до складу технічного підрозділу італійської збірної. Після закінчення Кубка (і блискучої перемоги італійців) Феррара став одним з членів тренерського складу ‘Juventus’; його турботам препоручили молодіжне підрозділ клубу. Тепер Чіро здебільшого займався організаційними аспектами діяльності академії ‘Juventus’. У липні 2008-го Феррара пройшов додатковий курс підготовки, отримавши тренерську ліцензію ‘UEFA Pro’. Через деякий час йому довелося змінити фронт робіт; після серії з 7 невдалих ігор поспіль рівня ліги Клаудіо

Раньєрі (Claudio Ranieri) був звільнений, а тимчасовим головним тренером став Чіро. За 2 тижні в цій якості Чіро показав результати настільки вражаючі, що його призначили менеджером на цілий сезон. Феррара серйозно зміцнив команду і спочатку все йшло начебто відмінно; на жаль, пройти в основну сітку Ліги Чемпіонів УЄФА команді не вдалося, незважаючи на досить вдалий початок. Взимку команду також долали невдачі; Чіро почали досить активно обговорювати в спортивній пресі – причому у багатьох цих обговореннях мова йшла навіть не стільки про самого Феррарі, скільки про найбільш ймовірне його наступника. Підлило масла у вогонь і відсутність Чіро на традиційній зустрічі менеджерів, тренерів і рефері серії А, що проходила у Римі в середині сезону. Через 6 днів після цієї зустрічі ‘Juventus’ вилетів ще і з гонки за Кубок Італії; після цього рада директорів клубу все ж зважився розпрощатися з Чіро. До кінця сезону Феррару повинен був замінювати Альберто Заккерони (Alberto Zaccheroni).

22-го жовтня 2010-го Чіро Феррара був названий новим ведучим тренером італійської молодіжної збірної ‘U21’; помічником Чіро став його давній колега по команді Анджело Перуцці (Angelo Peruzzi). Під початком Чіро команда показувала непогані результати і успішно пройшла відбіркові ігри Чемпіонату Європи УЄФА, не зазнавши жодної поразки. 2-го липня 2012-го Феррара перебрався в свежесозданную команду серії А ‘U. C. Sampdoria’; втім, звідти його звільнили вже 17-го грудня 2012-го.