Андрій Федосов

Фотографія Андрій Федосов (photo Andrey Fedosov)

Andrey Fedosov

  • День народження: 05.04.1986 року
  • Вік: 30 років
  • Місце народження: Шуя, Іванівська область, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Олександр Повєткін, Денис Бойцов, Олександр Устинов – імена цих важковаговиків чудово відомі далеко за межами боксерського співтовариства. 25-річного Андрія Федосова в Росії знають куди менше, проте саме він в осяжному майбутньому здатний вийти на авансцену, благо талантом і вольовими якостями не обділений.

На користь уродженця Шуі говорить і статистика: дебютував на професійному рингу в сімнадцятирічному віці, Федосов в середині 2000-х володів поясом чемпіона Росії, а всього здобув 22 перемоги в 24 боях.

— У березні ви нокаутували в першому раунді Байрона Поллі, а після цього ніби випали з орбіти. Що сталося?

— Довелося розлучитися з промоутером. Я готувався вийти на ринг в червні, вересні, жовтні, грудні – але кожен варіант зривався. Навіть не знаю суті проблем: вів підготовку, а за два-три тижні до запланованого бою дізнавався, що він не відбудеться.

— Як бути?

— Шукаємо нового промоутера і в США, і в Європі. На жаль, поки нічого конкретного немає. Думаю, якась ясність наступить не раніше середини січня. Гряде низка свят, і всім зараз не до цього.

— З ким тренуєтеся в Пітері?

— На спаринги поки виходжу рідко, просто підтримую форму. Вранці і ввечері займаюся ЗФП. Ось будуть поєдинки – тоді і почну працювати по повній.

— Сильно переживаєте з-за тривалої паузи?

— Ну звичайно. Дуже хочеться скоріше повернутися.

— Але рук не опускаєте?

— А що залишається? Втішаю себе тим, що вічно така ситуація тривати не може. Коли-небудь смуга невезіння обов’язково закінчиться.

— Ви дебютували на професійному ринзі в 18 років. Чому не затрималися в аматорському боксі?

— Тоді я тільки приїхав у Пітер і потрапив до тренера, серед інших працював з Дмитром Кириловим (екс-чемпіоном світу за версією IBF в категорії до 52,2 кг – Прим. Д. О.). Цей фахівець з ходу запропонував спробувати. А я подумав: чому, власне, і ні? До того ж гроші заплатили.

— Задоволені тим, як складається ваша кар’єра?

— У принципі, так. Але мені, повторюся, не вистачає боїв. Було б їх більше все б стало добре.

— Ваш зріст – 185 сантиметрів. Чи Не замало для важкоатлета?

— Складно сказати, але особливих проблем із-за росту на рингу не відчуваю. До того ж історія знає приклади, коли в великих висот у важкій вазі домагалися і відносно невисокі боксери.

— Ваш бойовий вагу?

— 102 кілограми.

— 18 з 22 перемог ви здобули нокаутом. Потужний удар – ваш головний козир?

— Важливо точно потрапити. Пригадується бій із білорусом Віталієм Шкрабой в самому початку кар’єри. Начебто потрапляв як треба – а він все не падав і не падав (той чотирираундовий поединокзавершился перемогою Федосова за очками. – Прим. Д. О.). З іншого боку, буває, поєдинок зовсім вже не складається, «гориш» за очками, як раптом потрапляєш – і суперник звалився.

— Який з боїв вам запам’ятався найбільше?

— Саме той – з Шкрабой. Може, тому, що важкувато довелося.

— Вам хотілося б продовжити виступи в Америці?

— Насправді не важливо, де битися. І в тамтешніх, і у європейських боксерів дві руки і дві ноги. Важливо тільки, щоб суперники були гідні.

— Однак багато хто прагне виїхати за океан.

— Знаєте, коли вперше поїхав битися у США – справа була в Беверлі-Хіллз – нам не надали навіть туалету. А роль роздягалень виконували звичайні брезентові намети, хоча було досить холодно. Повинен був битися в третій парі, мені вже замотали рукавички — сиджу, чекаю. Раптом говорять: будеш не в третій, а в дев’ятій. А рукавички-то знімати не можна. В результаті півтори години в них просидів! Так що і в Америці організація часом страждає (бій проти Франсиско Мирелеса Федосов завершив нокаутом в першому раунді. – Прим. Д. О.).

— Загалом, не так там все безхмарно, як прийнято вважати?

— Звичайно.

— Ваша главная професійна мета?

— Як і всі, хочу стати чемпіоном світу.

— Вам 25 років. Вимушений простій зараз не може послужити погану службу?

— Простий простоєм, але і відпочити іноді корисно. Хоча ви праві, набридло сидіти без діла. Все ще і від людини залежить: одні вже до 25 років поламані, інші до сорока б’ються.

— У вас серйозні травми були або бог милував?

— У бою з Ленсом Уитакером порвав зв’язки на руці, потім оперувався і довго відновлювався.

— Вітакеру ви поступилися роздільним рішенням суддів, і цей результат багато поставили під сумнів.

— Може, суддям з боку видніше, але мій тренер Олег Васильович (Костромітін. – Прим. Д. О.) після того поєдинку сказав: не знаю, за що дали перемогу американцю. За всі 12 раундів Уітакер два рази потрапив праворуч, а в іншому працював тільки лівим прямим. Я на тренуванні часом більше отримую! Вважаю, для перемоги тоді зробив більше, ніж він.

— Кого вважаєте найсильнішим з російських важкоатлетів?

— Природно, Повєткіна.

— З ким з світу боксу спілкуєтеся найбільше?

— З Кириловим і Романом Кармазіним, з яким у нас був спільний промоутер (Стівен Баш. – Прим. Д. О.).