Андре Шпитцер

Фотографія Андре Шпитцер (photo Andre Spitzer)

Andre Spitzer

  • День народження: 04.07.1945 року
  • Вік: 27 років
  • Дата смерті: 06.09.1972 року
  • Громадянство: Ізраїль

Біографія

Андре Шпитцер свято вірив у те, що Олімпіади грають найважливішу роль в об’єднанні народів світу – і що на Олімпійських іграх найлютіші вороги (на кшталт Ізраїлю і Палестини) можуть хоча б ненадовго, забути про свої розбіжності. За жорстокою іронією долі, саме під час Олімпійських ігор спортсмен був убитий палестинськими терористами.

Народився Шпитцер румунія (Romania); в 11 років втративши батька, хлопчик з матір’ю перебрався в Ізраїль (Israel). Андре служив в ізраїльських ВПС і займався фехтуванням у Національній спортивній академії Ізраїлю (Israel’s National Sport Academy). У 1968-му Шпитцер відправився вивчати фехтування в Нідерланди (Netherlands). У 1971-му Андре одружився на одній зі своїх студенток; незабаром після цього він повернувся в Ізраїль. До 27 років Шпитцер був кращим викладачем фехтування в країні; багато в чому завдяки саме його старанням в Ізраїлі з’явилася Національна академія фехтування (National Fencing Academy).

У 1972-му Андре і Анки (Ankie) Шпитцер вирушили на Олімпійські ігри в Мюнхені (Munich); свою новонароджену дочку Анук (Anouk) подружжя залишили в Нідерландах, на піклування батьків. Для Андре Шпитцера Олімпіада була чимось більшим, ніж

просто глобальне спортивний захід – він бачив в Іграх унікальну можливість помирити заклятих ворогів. Як згадувала його дружина, в Олімпійському селі (Olympic Village) Шпитцер без найменшого страху підійшов до групи ліванських спортсменів; ті, судячи з усього, погляди Андре цілком поділяли і бушувала між Ізраїлем і Ліваном (Lebanon) війні особливого значення не надали – розмова пройшла виключно мирно і дружелюбно.

У самий розпал Олімпіади Шпитцерам довелося повернутися в Нідерланди – їх дочка була госпіталізована з якимись невиразними симптомами. Скоро подружжя з’ясували, що нічого страшного з Анук не сталося; Андре поспішив повернутися на Ігри. На свій поїзд спортсмен запізнився, однак дружина зуміла (чи не з ризиком до життя) наздогнати поїзд на одній із проміжних станцій, звідки Шпитцер і продовжив свій шлях. На той мо

мент Шпитцер, ймовірно, вважав, що йому пощастило; сам того не знаючи, спортсмен поспішав на зустріч смерті.

В Мюнхен Шпитцер прибув за якихось 4 години до нещасливої атаки терористів. Група палестинців вломилася в приміщення ізраїльської збірної, вбила тренера Моше Вайнберга (Moshe Weinberg) і важкоатлета Йосефа Романо (Yossef Romano) і взяла в заручники 9 спортсменів (вважаючи і Шпитцера).

Після захоплення живим Шпитцера бачили лише раз – він стояв перед вікном у білій майці зі зв’язаними руками; у процесі бесіди з парламентерами він, схоже, спробував видати якусь інформацію, яку терористи хотіли б приховати за що отримав по голові прикладом АК-47.

Після 20 годин напружених переговорів заручники і терористи вирушили на вертольоті в Фюрстенфельдбрук (Fürstenfeldbruck); звідти терористів повинні були діставши

ить на реактивному літаку на арабські території. Все зіпсували баварські прикордонники і мюнхенська поліція і їх досить погано продумана рятувальна операція. Після двох годин перестрілки 4 друзів Шпитцера були страчені; трохи пізніше терористи розправилися і з іншими заручниками. Крім спортсменів, в перестрілці загинули 5 терористів і німецький поліцейський.

Поховали Андре Шпитцера на кладовищі Тель-Авіва, Ізраїль (Tel Aviv, Israel). Після смерті чоловіка Анки Шпитцер вирішила залишитися разом з дочкою в Ізраїлі; не зупинило її повна відсутність рідних в країні, ні слабкі пізнання мови. Пізніше Анки навіть офіційно перейшла в іудаїзм. Як пояснювала сама жінка, в Амстердамі вона ніколи не змогла б пояснити дочці, ким був її покійний батько – тоді як в Ізраїлі особливої потреби в додаткових поясненнях не виникло.