Анатолій Фірсов

Фотографія Анатолій Фірсов (photo Anatoliy Firsov)

Anatoliy Firsov

  • День народження: 01.02.1941 року
  • Вік: 59 років
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Дата смерті: 24.06.2000 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Анатолій Фірсов прийшов у збірну хокейну команду країни пізно, якщо виходити з віку сьогоднішніх дебютантів, встигають до цього під державним прапором зіграти за юнацьку збірну Росії. Йому було 24 роки, він буквально увірвався тоді в еліту світового хокею, ставши олімпійським чемпіоном, чемпіоном світу та Європи. А в 1967 році Міжнародна федерація хокею вперше назвала Фірсова кращим нападником чемпіонату світу і Європи, на якому він очолив список снайперів. Він залишався неперевершеним бомбардиром ще тричі — у 1968,1969 і 1971 роках, закинувши відповідно 12, 10, 11 шайб. У двох випадках при цьому — в 1968 і 1971 роках — Фірсова знову визнавали кращим хокеїстом на планеті.

Анатолій Фірсов прийшов у збірну хокейну команду країни пізно, якщо виходити з віку сьогоднішніх дебютантів, встигають до цього під державним прапором зіграти за юнацьку збірну Росії. Йому було 24 роки, він буквально увірвався тоді в еліту світового хокею, ставши олімпійським чемпіоном, чемпіоном світу та Європи. А в 1967 році Міжнародна федерація хокею вперше назвала Фірсова кращим нападником чемпіонату світу і Європи, на якому він очолив список снайперів. Він залишався неперевершеним бомбардиром ще тричі — у 1968,1969 і 1971 роках, закинувши відповідно 12, 10, 11 шайб. У двох випадках при цьому — в 1968 і 1971 роках — Фірсова знову визнавали кращим хокеїстом на планеті.

Фірсов, відомий хокеїст «Спартака», восени 1961 року був покликаний в армію і став грати за ЦСКА. За його словами, він був тоді одним з багатьох, про кого прийнято говорити як про що подають надію. Такі хлопці завжди були і є в будь-якому клубі, ось тільки далеко не кожен знаходить себе в хокеї. Фірсову допоміг знайти місце у знаменитій команді Анатолій Тарасов.

У новачка цей тренер встановив істотний недолік — слабка фізична підготовка. Зрозуміло, Фірсов на перших заняттях в ЦСКА швидко втомлювався, але поступово Тарасов так привчив Анатолія до частих і інтенсивних тренувань, що незабаром Фірсов починав відчувати себе огидно, якщо не виходив на лід один-два дні.

Про те, яким сильним став Фірсов, свідчить один приклад. Якось він вирішив відремонтувати свою «Волгу». Не встиг Анатолій залізти під машину, як вона зіскочила з домкрата і придавила йому руку. Так ось Фірсов півгодини ногами утримував машину, поки не прийшла допомога.

У команді ЦСКА Фірсова, колишнього центрального «нападника, перевели на лівий фланг. Одному Богу відомо, скільки часу працював цей хокеїст на тренуваннях, створюючи і відшліфовуючи свій знаменитий фірмовий прийом «ключка-коник-ключка», відпрацьовуючи кидок, вгонявший воротарів в трепет. У 67 матчах на Олімпійських іграх, на чемпіонатах світу і Європи Фірсов закинув 66 шайб.

Особливо запам’ятався сучасникам Фірсова його гол у ворота канадців на чемпіонаті світу та Європи 1967 року. Поєдинок проходив у гострій боротьбі. Радянським хокеїстам для п’ятої поспіль перемоги на подібних турнірах треба було виграти. Але легко сказати виграти, якщо збірної СРСР протистояла сильна команда, що прибула з-за океану (тоді на батьківщині хокею вперше вирішили скомплектувати збірну, перш надсилали клуб, який виграв Кубок Аллана — головний приз аматорського хокею).

Довгий час зберігався не влаштовував нас нічийний результат 1:1 — чудеса творив знаменитий канадський воротар Сет Мартін. Тренери Аркадій Чернишов та Анатолій Тарасов буквально вимагали від підопічних командної гри, а тому наполягали на точних пасах. В одному з епізодів Фірсов захопився індивідуальними діями, втратив начебто шайбу і поїхав змінюватися. Але по дорозі до лавки з відпочиваючими хокеїстами шайба опинилася у Фірсова під коником. В серцях, не дивлячись, він хотів відкинути її в сторону, але побачив, як Мартін розслабився і на мить відкрив верхній кут. Цього тільки й треба було Фірсову. Від нього шайба полетіла в сітку! Рахунок став 2:1, надалі не змінився. Збірна СРСР в черговий раз перемогла на першості світу і Європи, присвятивши перемогу (подібні посвячення були прийняті в радянському спорті) предстоявшему 50-річчя, як тоді говорили, Великого Жовтня.

У 1965 році Анатолій Тарасов, який вважав, що труднощі зміни поколінь створюються самими тренерами, не думають про завтрашній день, заздалегідь почав конструювати трійку, здатну грати під стати ланці Локтєв — Альметов — Александров. Поруч з 24-річним Фірсовим з’явилися два хокеїста, ще не відзначили свої 20-річчя, — усміхнений і сором’язливий Віктор Полупанов і суворий, мовчазний Володимир Вікулов. Це тріо швидко стало одним з кращих не тільки в нас у країні, але і в світі. А Фірсов тим часом освоїв амплуа хавбека. Він завжди запевняв журналістів, що без Полупанова і Викулова його ніколи не визнали б тричі кращим хокеїстом СРСР.

Великий хокеїст Валерій Харламов говорив, що Фірсов допоміг вирости не тільки Полупанову і Викулову але і йому: на тренуваннях показував, як освоїти той чи інший прийом, з новобранцями розучував комбінації, ніколи не сердився, якщо що було не так.

На думку триразового олімпійського чемпіона Віктора Кузькіна, в ЦСКА, після того як закінчив грати Веніамін Александров, ще один зоряний гравець, не було настільки різнобічного нападника, як Фірсов, який закинув у 474 матчах чемпіонатів СРСР (у складі «Спартака» і ЦСКА) 344 шайби. Адже він славився не тільки своїм кидком, він виділявся каскадами фінтів, обведення, прихованих передач.

На погляд легендарного Всеволода Боброва, сильна сторона Анатолія Фірсова, 3-кратного олімпійського чемпіона, 8-кратного чемпіона світу, 7-разового чемпіона Європи, 9-разового чемпіона СРСР, як особистості — це здатність і в житті, і в спорті завжди бути самим собою. До нього прийшла величезна слава, а він залишився простим, щирим, чуйним до всіх — партнерам по команді, хокеїстам, які грали до нього або які прийшли на зміну, до журналістів, до вболівальників.

У 1988 році Анатолія Фірсова обрали народним депутатом СРСР по одномандатному виборчому округу (у Москві). Сотні людей тягнулися до нього за допомогою, порадою, і він невтомно намагався виконати накази виборців, відгукнутися на сигнал лиха, підтримати пенсіонерку або воїна-афганця, початківця кооператора-ентузіаста або побіленого сивиною ветеран праці.

У Фирсове, коли він грав, обожнювали мільйони хлопчаків. Фірсова з глибокою повагою завжди зустрічали всюди, де він з’являвся як повпред штабу славного клубу «Золота шайба».

Анатолій Васильович Фірсов нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани».