Сааді Каддафі

Фотографія Сааді Каддафі (photo Al-Saadi Gaddafi)

Al-Saadi Gaddafi

  • День народження: 28.05.1973 року
  • Вік: 43 роки
  • Місце народження: Тріполі, США
  • Громадянство: Лівія

Біографія

Син колишнього лідера Лівії Муаммара Каддафі. У 1990-і і 2000-і роки — футболіст ряду лівійських та італійських футбольних клубів; в кінці 2000-х років активно займався підприємництвом. Після падіння режиму Каддафі в 2011 році втік до Нігер. Був звинувачений в участі в жорсткому придушенні протестів у Лівії і в незаконному привласненні власності.

Сааді Каддафі (Al-Saadi al Gaddafi) народився в 1973 році в сім’ї лівійського лідера Муаммара Каддафі і був третім сином. Він отримав освіту інженера в лівійської Військової інженерної академії, після чого йому було присвоєно звання полковника.

Починаючи з другої половини 1990-х років преса регулярно згадувала про те, що Сааді Каддафі захоплюється футболом (займатися ним син лівійського лідера почав у віці десяти років). Серйозність цього захоплення дозволила хлопцеві умовити батька послабити ряд заборон на заняття професійним спортом. У віці двадцяти років Сааді тренувався разом з гравцями італійських клубів «Ювентус» (Juventus) і «Лаціо» (Lazio), а пізніше — для того, щоб давати уроки Сааді — в лівійську столицю Тріполі приїжджав відомий аргентинський футболіст Дієго Марадона.

Починаючи з 1996 року Сааді Каддафі очолював Лівійську футбольну федерацію. У ті ж роки він згадувався як власник лівійської футбольної команди «Аль-Ахлі Тріполі» (Al-Ahly Tripoli). У 1996 році під час однієї із зустрічей команди з своїми суперниками, гравцями лівійського клубу «Аль-Іттіхад» (Al-Ittihad), охорона Сааді відкрила вогонь по уболівальникам, обуреним підсуджуванням суддів на користь «Аль-Ахлі». В результаті цього інциденту загинули, за різними даними, від восьми до п’ятдесяти чоловік.

У 2000 році особистим тренером Сааді став рекомендований Марадонной колишній олімпійський спринтер Бен Джонсон (Ben Johnson), раніше припинив спортивну кар’єру після виявлення в його крові забороненого препарату. Станом на початок 2000-х років Сааді Каддафі був капітаном «Аль-Ахлі Тріполі»; у її складі він забив три голи за 74 виходу на поле. Незважаючи на скромні результати, в 2000 році син лівійського лідера був включений до складу футбольної збірної країни і став її капітаном.

У тому ж році Сааді підписав десятирічний контракт з мальтійським футбольним клубом «Біркіркара» (Birkirkara), у складі якого, як очікувалося, він повинен був навіть брати участь в іграх Ліги чемпіонів. Однак з невідомих причин син лівійського лідера так і не взяв участі в жодному матчі «Биркиркары».

У січні 2002 року контролировавшаяся Сааді Каддафі компанія Libyan Arab Foreign Investment Company (Lafico) придбала 5,3 відсотка акцій італійського футбольного клубу «Ювентус» (пізніше в пресі згадувалася також частка в 7,5 відсотка). У жовтні 2002 року син лівійського лідера був включений до складу ради директорів клубу. У тому ж році Сааді купив 33 відсотки італійського клубу «Триестина» (Triestina), а також намагався придбати «Лаціо», але покупка не відбулася — у листопаді він відмовився від угоди. У різний час також повідомлялося про спроби Сааді придбати акції британських клубів «Манчестер Юнайтед» і «Ліверпуль» (Liverpool), а також грецького клубу ПАОК» (PAOC).

Влітку 2002 року Сааді Каддафі організував проведення в Тріполі матчу за суперкубок Італії з футболу. В цей період він вже згадувався в якості президента і гравця клубу «Аль-Іттіхад».

У червні 2003 року Сааді підписав контракт на два роки з італійським клубом «Перуджа» (Perugia) — незважаючи на те, що, на думку деяких експертів, його технічна підготовленість як футболіста була недостатньою. Згідно з новим контрактом Сааді покинув раду директорів «Ювентуса». Надалі повідомлялося, що тренер «Перуджі» Серс Косми (Serse Cosmi) довгий час відмовлявся випускати Сааді Каддафі на поле в регулярних іграх чемпіонату, незважаючи на тиск, який чинив на нього прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі. У листопаді 2003 року після однієї з ігор «Перуджі» (в якій Сааді не брав) при аналізі на допінг у крові лівійського футболіста виявили анаболічний стероїд нандролон. Представники клубу заявили, що Каддафі приймав цей препарат, щоб позбутися від болю в спині; тим не менш, йому було заборонено брати участь в іграх протягом трьох місяців. Єдиний вихід Сааді Каддафі на поле у складі «Перуджі» у грі чемпіонату Італії відбувся в травні 2004 року.

У червні 2005 року Сааді Каддафі перейшов в клуб «Удінезе» (Udinese), тренером якого став той же Косми. Вже в січні 2006 року футболіст несподівано оголосив про відхід зі спорту у зв’язку з призначенням його головою якогось нового спеціального військового підрозділу в Лівії. Однак у березні син лівійського лідера повідомив про повернення у футбол і в травні того ж року вдруге в житті вийшов на поле в матчі чемпіонату Італії: у фінальному матчі «Удінезе» він грав десять або одинадцять хвилин.

У 2006-2007 роках Сааді Каддафі числився в складі клубу «Сампдорія» (Sampdoria), проте жодного разу не вийшов на поле. За деякими даними, президент «Сампдорії» Рікардо Гарроне (Riccardo Garrone), який був власником нафтової компанії Erg, запрошував Сааді тренуватися разом з командою в надії на вигідні контракти з видобутку нефтив Лівії. Згодом у пресі зазначалося, що в цілому успіхи в кар’єрі Сааді Каддафі в футбольних клубах Мальти та Італії визначалися не стільки його майстерністю, скільки політичними і економічними міркуваннями тих, хто ці клуби контролював.

У середині 2000-х років Сааді Каддафі займався не тільки спортом, але й бізнесом. Зокрема, він згадувався як представник що контролювалася в цей час лівійською владою нафтової компанії Tamoil в Італії. У цій якості син лівійського лідера у травні 2005 року вперше заявив про намір своєї країни продати компанію (процес продажу завершився в 2007 році — її придбали американська Colony Capital і нідерландська Oilinvest).

У 2006 році Сааді Каддафі став на чолі амбітного проекту з формування у Лівії вільної економічної зони недалеко від кордону з Тунісом. План по її створенню в січні 2010 року був затверджений Загальним народним конгресом Лівії: він передбачав, зокрема, дію на території зони спеціальних законів і власних судів, а також відкриття біржі.

Починаючи з 2004 року Сааді Каддафі згадувався в ЗМІ в якості керівника власної кінокомпанії World Navigator Entertainment з активом близько ста мільйонів доларів. У травні 2010 року стало відомо, що аналогічну суму Сааді Каддафі вклав у нову голлівудську кінокомпанію Natural Selection. Її виконавчий директор Метью Бекерман (Mathew Beckerman) підкреслював, що компанія не збиралася знімати фільми з яким-небудь політичним підтекстом.

У лютому 2011 року в Лівії почалися масові виступи проти режиму Муаммара Каддафі, які згодом переросли в повноцінну громадянську війну. Одним з перших був охоплений заворушеннями місто Бенгазі, де в той час перебував Сааді Каддафі. Він заявляв, що його призначили комендантом міста. За деякими даними, користуючись владою, Сааді погрожував повсталим жорстким придушенням будь-яких протестів, але вже через кілька днів сам був змушений тікати з міста в лівійську столицю Тріполі. В наступні тижні Сааді неодноразово робив в пресі заяви про неготовність свого батька відмовитися від керівництва державою; в одному з інтерв’ю він навіть звинуватив у події свого брата Сейфа аль-Ісламу, який, займаючись економічними реформами, нібито не зміг врахувати інтереси простих лівійців. При цьому ще в кінці лютого Сааді Каддафі разом зі своїм батьком, його найближчими родичами і сподвижниками був включений у список осіб, яким резолюцією Ради безпеки ООН був заборонений виїзд з Лівії; в березні його ім’я увійшло в список людей, кошти яких на території США заморожувалися американськими властями.

22 серпня 2011 року сили противників Каддафі взяли Тріполі. Голова створеної повстанцями Тимчасового перехідного національної ради Лівії Мустафа Абдель Джаліль заявив, що в ході операції з узяття столиці був затриманий, зокрема, і Сааді Каддафі, але, як виявилося, ця заява не відповідало дійсності. В кінці того ж місяця представники повстанців повідомили про переговори з Сааді, що підтверджував і сам син лівійського лідера, який заявив, що він уповноважений провести переговори з Тимчасовим перехідним національною радою. У той же час, однак, брат Сааді Сейф аль-Іслам, навпаки, закликав до опору силам Тимчасового ради, за словами Сааді, зірвало можливі переговори.

11 вересня 2011 року стало відомо, що Сааді Каддафі втік з Лівії і прибув до Нігеру. 29 вересня Інтерпол зажадав від влади Нігеру заарештувати Сааді, який був звинувачений у причетності до жорсткого придушення протестів у Лівії і в незаконному привласненні власності. Влада Нігеру, проте, відмовилися видати Сааді новим лівійським властям: на їх думку, вони не були впевнені в тому, що суд над ним в Лівії буде справедливим. При цьому вони допускали можливість проведення допиту сина колишнього лівійського лідера представниками Тимчасового ради в самому Нігері.

За відомостями ЗМІ, в 1990-і і 2000-і роки Сааді Каддафі мав репутацію плейбоя. Крім того, наприкінці 1990-х років він згадувався в пресі регулярно відвідує Італію любитель римських ресторанів. Взимку 1999-2000 років син Муаммара Каддафі, за деякими відомостями, відмовився веселощів, звернувшись до ісламу, і в 2001 році одружився на дочці одного з найближчих сподвижників батька, генерала ель-Ховейльди ель-Хамидия (el-Khoweildi el-Hamidia). Тим не менш і в подальшому преса розповідала про коханок і коханців Сааді. Вказувалося також на його пристрасть до розкоші: іноді в Європі Сааді жив у п’ятизірковому готелі, займаючи разом з прислугою цілий поверх. У листуванні американських дипломатів, опублікованій в рамках проекту WikiLeaks, а також в пізніших публікаціях преси повідомлялося про захоплення Сааді алкоголем і наркотиками, а також про те, що в Європі у нього нерідко виникали проблеми з поліцією.