Назима Мухаммед

Фотографія Назима Мухаммед (photo Nazima Мухамед)

Nazima Мухамед

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    «Чечня повинна залишатися у складі Росії. Вона не проживе без неї і ніколи не зможе стати незалежною державою», — ці слова належать не комусь із адміністрації Ахмата Кадирова і не офіційного представника Кремля. Їх вимовляє людина, від якої в останню чергу очікуєш почути такі речі, — Назима Ханафі Мухаммед, правнучка легендарного імама Шаміля. Того самого, який у XIX столітті більше тридцяти років воював з Російською імперією за незалежність Північного Кавказу. І якого Аслан Масхадов, Шаміль Басаєв і їх однодумці досі вважають своїм ідолом .

    — Чому ви так рішуче заперечуєте проти незалежності Чечні?

    — Тому що я реально дивлюся на речі. Що таке Чечня? Маленька, бідна республіка. А раз так, навіщо взагалі воювати, навіщо проливати кров? Чечня все одно не зможе існувати самостійно. Не можу зрозуміти, чого хочуть ті, хто сьогодні бореться проти Росії. У складі великої, сильної держави чеченцям буде набагато краще жити, набагато легше захищати свої інтереси. Ті, хто називають себе «борцями за свободу», насправді не хочуть незалежності, не свободи. Вони хочуть, щоб ніхто не заважав їм грабувати і тероризувати сусідів. У цьому, до речі, для мене немає нічого дивного. Ще за часів мого прадіда в Чечні було чимало розбишак, від яких стогнала весь Кавказ. Шаміль дуже не любив цих людей.

    — Але ж чеченці були його союзниками у війні з Росією…

    — Дуже вони були ненадійними союзниками. Моя мати розповідала, що Шаміль часто скаржився на чеченців. У вирішальні моменти вони йому не допомагали. А нерідко навіть крали коней з його армії. І це в самий розпал війни.

    — А як ви опинилися в Ефіопії?

    — Це довга історія. Почалося все з того, що моя мати полюбила мого майбутнього батька — мусульманина, який жив у Харкові. Але її сім’я була категорично проти шлюбу: не може онука Шаміля виходити заміж за простолюдина. І тоді мати й батько втекли з Російської імперії в Ефіопію. Було це в 1900 році. В Ефіопії правил тоді імператор Менелік. Він дуже любив росіян і допомагав моїм батькам. У батька добре пішов бізнес — він торгував лісом, тютюном, швидко зробив собі стан. Так що я, можна сказати, корінна ефіопка — народилася тут і все життя живу.

    — А з Росією вас щось пов’язує?

    — Дуже багато. У мене ж чоловік був українська — Юрій Лапін, внучатий племінник письменника Тургенєва. У 1994 році ми з ним їздили в Росію. Були в Москві, в Санкт-Петербурзі, в Дагестані, де нас возили по місцях, пов’язаних з Шамілем. Треба було бачити реакцію Юри, коли він на старості років побачив Росію, в яку завжди мріяв потрапити. Він просто плакав від щастя. І я разом з ним. Ось тільки російську мову я як слід так і не вивчила. З чоловіком ми говорили по-французьки.

    П’ять з половиною років тому Юра помер. І до останнього дня за ним доглядали російські лікарі та медсестри з лікарні російського Червоного Хреста тут, в Аддіс-Абебі. А потім вони так зворушливо піклувалися про мене. Я зламала шийку стегна — вони мене вилікували, все зрослося, це в мої-то роки. Весь час дзвонять мені дипломати з російського посольства. Багато з них стали моїми друзями, в Росію запрошують. І я обов’язково приїду — як тільки нога остаточно заживе. У мене є мрія, навіть дві: побувати на Байкалі і спуститися по Волзі до Астрахані.

    — Російське громадянство ви не хочете отримати? Зараз багато емігранти так роблять.

    — Є одна проблема. З ефіопським законами іноземець не може мати власність на території країни. Так що, якщо я стану росіянкою, у мене можуть забрати цей будинок. А мені цього не хотілося б. (Живе Назима Ханафі Мухаммед на шикарній віллі, на околиці Аддіс-Абеби. — М. Ю)

    — А у середині 70-х років, коли в Ефіопії скинули імператора і до влади прийшли комуністи, у вас цей будинок не намагалися відняти?

    — У нас з чоловіком забрали все, крім цього дому, — і ферми, і маєтки, і ліси. Ми ж були представниками експлуататорських класів. Слава богу, хоч у в’язницю нікого з родини не посадили…

    — Ваші друзі з російського посольства вас звуть Марія. Чому?

    — Це моє християнське ім’я. Я була мусульманкою, але після смерті чоловіка прийняла православ’я. Хочу, щоб нас поховали разом. А так це було б неможливо. Мусульман і християн тут в одній могилі не ховають.

    — Хрестилися в ефіопській церкві?

    — Ні, у грецькій. Вона все-таки ближче до російської. Росіян же церков в Ефіопії немає.

    — А ваша мама не розповідала, як імам Шаміль ставився до росіян?

    — Спочатку, звичайно, погано — воював з ними. Потім, коли прадіда взяли в полон, ставлення почало змінюватися. Сталося це після спілкування з царем Олександром II. По відношенню до прадіду він повів себе дуже благородно, шляхетно. В кінці життя, як розповідала моя мати, Шаміль дуже шкодував, що стільки часу витратив на війни з росіянами, що пролилось стільки крові . І ще, він пишався договором, який зрештою уклав з Росією: росіяни обіцяли дагестанцям, що не будуть зазіхати на їх жінок, коней і зброю, а дагестанці присягли, що будуть навіки зберігати вірність Росії. Адже і досі зберігають.