Наталія Хреннікова

Фотографія Наталія Хреннікова (photo Natalia Hrennikova)

Natalia Hrennikova

  • День народження: 25.01.1940 року
  • Вік: 77 років
  • Громадянство: Росія

Біографія

5 років тому помер видатний російський композитор.

Про патріарха радянської музики Тихоне Хренникове, автора опери «В бурю», балету «Наполеон Бонапарт», симфоній, пісень до фільмів «Свинарка і пастух», «Гусарська балада», «Вірні друзі», «Комсомолці» розповіла його дочка. П’ять років з дня смерті батька Наталія Тихонівна разом з родиною — сином і чотирма онуками, один з яких, Тихон Хренніков-молодший успадкував від тезки-прадіда композиторські здібності, — вирішили пом’янути тихо. Зате наступний рік, 2013-й, у музиканта ювілейний — йому виповнилося б 100 років.

«Мама витягла батька з того світу»

Наталія Тихонівна, з боку складається враження, що ваш батько прожив долю улюбленця — ранній успіх у 22 роки і лояльність радянських вождів протягом всієї його кар’єри на посаді голови Спілки композиторів СРСР. Невже режим не підбирався до нього на небезпечну відстань?

— Батько прожив майже 95 років, і було всяке. В добу «єжовщини» в катівнях НКВС виявилися два брати Тихона Миколайовича — одного він врятував, звернувся за допомогою до авторитетного у той час адвокату Браудо. Іншого, Бориса, витягнути на свободу не вдалося — він загинув у сталінських таборах. А в роки репресій, вже очолюючи композиторський союз, грудьми став на захист радянських музикознавців та композиторів. Десятки музикантів врятував, але ціною власного здоров’я. З важким нервовим виснаженням батько потрапив у підмосковну Барвіху, аж ніяк не привільно-курортного типу, як зараз прийнято в цій «заповідної» мілі. Там за кожним кущем сиділи охоронці. Маму мою, Клару Арнольдовну, туди не пускали ні під яким виглядом. Багато років тому батько так і говорив: «якби не музика Рахманінова, яку я прослуховував перед сном, точно б помер у лікарняних стінах». Але і мама, звичайно, батька витягла з того світу. Все-таки пробравшись в клініку, вона вивела його на прогулянку, де їх чекала машина. Сама сіла на заднє сидіння, а тата сховала під пишні спідниці. Так Хренникову — в піжамі! — вдалося втекти з лікарні. Скандал був грандіозний. А батько потім відновлював сили ще цілий рік.

Більшості композиторів притаманна неординарність, незвичайність у поведінці — така їхня природа. Хренніков був людиною земним?

— Він міцно стояв на ногах — справжній російський мужик. Завжди у нього були улюблені, завжди за ним доглядали жінки. Я над ним подтрунивала: «Тато, ну какойже ти всеїдний! Тобі подобаються чорняві, блондинки, у чоловіка повинен бути свій жіночий типаж, ти вже визначся!» А батько казав: «Дурниці все це! До кожної жінки — неповторний інтерес». При цьому з мамою, зауважу, він прожив 67 років.

«Краще Тишки ніхто нічого не зробить»

Зрозуміло, що творчі сили він черпав у музиці. А в чому секрет його довголіття?

— Він завжди говорив: «У мене є план — дожити до 96 років». Трохи йому до цього віку не вистачило. Про здоров’я своє болісно не турбувався — працював і працював. І, уявіть собі, боявся лікарів. Жодного разу йому не робили ніяких операцій, так і вважав: якщо немає великої потреби, нічого в організм з ножем лізти.

Дивовижний факт: на посаді головного композитора він пережив всіх генеральних секретарів ЦК КПРС…

— Музиканти його любили і поважали. Так і відгукувалися про Хренникове: «Краще Тишки ніхто нічого не зробить». Він ніколи не був заздрісником, не проштовхував твори композиторських секретарів на місцях, а вони йому чимало пхали своїх творів. У 1991 році, коли розпався СРСР, а разом з ним і Спілка композиторів припинив існування, він пішов звідти, зачинивши двері: «Моя робота на цьому закінчилася».

Яке з творів Хреннікова подарувало йому найщасливіші миті?

— Важко сказати, але ось одну цікаву історію ми зберігаємо як сімейний переказ. Музику до вахтангівському спектаклю «Багато шуму з нічого» папа писав, доглядаючи за мамою. Пам’ятаєте цю ліричну пісню «Як соловейко про троянду»… І вона якось поцікавилася: «А що пишеш, покажи». Прийшла до нього в гості, він зіграв начерки цієї любовної пісні: «Кларочка, це я присвячую тобі». Вона прослухала, а потім так розкритикувала тата: «І цю огидну річ ти посмів присвятити мені?» Хренніков був страшенно засмучений. Мама пішла, а тато тут же за ніч її «переформатував» — склав заново. І вийшов всім відомий шедевр.

В розпал перебудови Хреннікова звинувачували в тому, що він неухильно дотримувався прямолінійною мелодиці радянського ладу…

— Ні одного твору — ні партійного, ні ленінського — батько не складав. У Прокоф’єва таких повно, і у Шостаковича вони є, а тато музикував і писав тільки те, що хотів. Лише одного разу Сталін дав наказ — і з’явився «Марш артилеристів» у фільмі «В шість годин вечора після війни»…