Анна Франк

Фотографія Анна Франк (photo Anne Frank)

Anne Frank

  • День народження: 12.06.1929 року
  • Вік: 15 років
  • Місце народження: Франкфурт-на-Майні, Німеччина
  • Дата смерті: 12.03.1945 року
  • Громадянство: Данія
  • Original name: Anneliese Marie Frank

Біографія

Франк – одна з найвідоміших і обговорюваних жертв Голокосту. Її особисті записи, зроблені в період нацистської окупації Нідерландів (Netherlands), стали відомі як «Щоденник Анни Франк’. Сама ж дівчинка назвала свій щоденник ‘Het Achterhuis’ (‘В задньому дворі’). Випущені у форматі книги, записи Франк стали бестселером і лягли в основу кількох п’єс і фільмів.

Аннеліз Марія ‘Анна’ Франк народилася у Франкфурті, у Веймарській Німеччині (Frankfurt, Weimar Germany), в асимільованою єврейській родині. Більшу частину свого життя вона провела в Амстердамі (Amsterdam) і його околицях. Її батько Отто Франк (Otto Frank) був зацікавлений наукою і володів великою бібліотекою. Її мати Едіт Франк (Edith Frank) була набожною, ніж чоловік, але все ж обоє батьків Анни, будучи євреями-лібералами, не дотримувалися всі звичаї і традиції іудаїзму.

Сім’я Ганни переїхала в Амстердам в 1933-му, як тільки націонал-соціалісти прийшли до влади в Німеччині. Франк виявилася однією з 300 тис. євреїв, які втекли з німецьких земель у період між 1933-м і 1939-м. Вона і її старша сестра Марго (Margot Frank) пішли в школу Montessori school, де Ганна проявила свої здібності в читанні і листі. У травні 1940-го нацисти напали на Нідерланди, і окупаційний уряд взявся за євреїв.

На свій тринадцятий день народження, 12 червня 1942-го, Ганна отримала від батька подарунок, на який вказала йому у вітрині магазину за кілька днів до свята.

Подарунком був альбом автографів з невеликим замком; дівчинка вирішила використовувати альбом для особистих записів. Спочатку Франк невигадливо писала про свої будні, але з часом почала обговорювати деякі з змін, які принесла з собою німецька окупація. У щоденнику вона зазначила, що хотіла стати актрисою і любила дивитися фільми, але голландським євреям ще з 8 січня 1941-го заборонили відвідувати кінотеатри.

Коли тиск на євреїв посилилося в липні 1942-го, сім’я Франк почала ховатися в приміщеннях будівлі, де працював її батько. 4 серпня 1944-го голландська поліція і гестапівці обшукали ряд будинків, отримавши до цього наводку від невідомого інформатора, і схопили всіх членів сім’ї Анни. Після перебування в транзитному концтаборі Вестерброк (Westerbork) Анна і всі її рідні 3 вересня 1944-го були депортовані в Освенцим (Auschwitz).

Отто Франка насильно відірвали від дочок і дружини. Всіх ув’язнених направили до лікаря-садисту Йозефа Менгеле (Josef Mengele), яке вирішувало, хто відразу ж відправиться в газові камери, а хто буде допущений до табору. В

се діти молодше 15 років були приречені. Ганна, якій кілька місяців тому виповнилося 15, стала наймолодшою серед в’язнів Освенцима, що уникли газової камери. Рабська праця, жахливі умови в переповнених бараках і лютували епідемії – через усе це пройшов юна письменниця. Коли Марго Франк і Едіт запропонували більш або менш спокійне робоче місце на збройовій фабриці, вони відмовилися, не бажаючи залишати Ганну одну, яка все ще знаходилась в лазареті через корости.

Радянські війська були вже приблизно в 100 км від Освенцима, коли в жіночому відділенні табору пройшла селекція. Після чергового огляду у Менгеле сестри Франк були перевезені в Берген-Бельзен (Bergen-Belsen). У березні 1945-го по табору поширилася епідемія тифу, яка забрала життя приблизно 17 тис. ув’язнених. Інші захворювання, в тому числі черевний тиф, забирали життя у тих, хто вистояв у першій хвилі.

Пізніше свідки розповіли, як померла Марго. Виснажена хворобою, вона впала з нар на цементну підлогу, де лежала в забутті, поки не була вбита струмом. З явними ознаками брюшног

про тифу, Ганна після смерті сестри перестала боротися за своє життя. Вона померла за кілька тижнів до звільнення табору Берген-Бельзен британськими військами 15 квітня 1945-го. Точні дати смерті Анни і Марго невідомі. В цілях запобігання подальшого поширення епідемії було прийнято рішення спалити табір. Сестри Франк були поховані в братській могилі в невідомому місці.

Отто Франк виявився єдиним вижив в його родині. Після війни він повернувся в Амстердам, де йому був переданий врятований силами друзів щоденник Анни. Він зробив все можливе хранитель спадщини дочки, щоб її записи були опубліковані в 1947-м. російською мовою ‘Щоденник Анни Франк’ вперше вийшов у 1960-м.

Було встановлено, що затримання сім’ї Франк в 1944-му виробляв австрійський обершарфюрер Карл Йозеф Зильбербауэр (Karl Josef Silberbauer). Однак через брак повноцінних доказів його провини, Карла лише на час усунули від роботи в західнонімецької кримінальної поліції, не стали відкривати судову справу і згодом навіть взяли на службу в розвідку ФРН.