Софія Паніна

Фотографія Софія Паніна (photo Sofia Panina)

Sofia Panina

  • Рік смерті: 1957
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Паніна Софія Володимирівна (1871-1957). Із старовинного знатного роду, дід — граф Ст. Н. Панін — мін. юстиції при Олександрі II; мати — з роду мільйонерів Мальцевих, другим шлюбом дружина В. І. Петрункевича. Багата спадкоємиця.

    Славилася своєю красою. У 20 років одружилася з офіцером-аристократом А. А. Половцевым, сином царського сановника: Олександр III був посадженим батьком на цьому весіллі. Незабаром розлучилася. Закінчила Вищі жіночі курси в Петербурзі. Присвятила своє життя добро, цілям. На її кошти побудований Лиговский Нар. будинок, відкритий в 1903; в ньому влаштовувалися спектаклі і концерти для робітників. Перед. «Про-ва для допомоги учням у гір. нар. уч-щах», «Про-ва дешевих приміщень для жінок, які шукають роботи», член «Рос. про-ва захисту жінок», «Про-ва безкоштовних їдалень для бідних дітей, учнів в гір. уч-щах Олександро-Невської частини». У 1915 організатор «Біржі праці». Коли Моск. Худ. театр опинився в скрутному фінанс. положенні, Паніна стала одним з пайовиків. Через матір і вітчима Паніна була пов’язана з лібер. колами. У поліцейських донесеннях її іменували «червоної графинею» і вказували на її приналежність до с-д. Підтримувала матеріально Всерос. Земський союз.

    27 лют. 1917 прийшла в Держ. Думу і закликала депутатів очолити солдатів, інакше це може вилитися в солд. бунт: «Ідіть до них, візьміть в свої руки» (Думова-2, с. 94). З 24 травня чл. ЦК партії кадетів. Тов. мін. держ. піклування Брешемо. пр-ва. Прихильниця монархії. Виступала за війну до переможного кінця і скликання Учред. Собр., але тільки після війни. З 14 серп. тов. мін. нар. просвіти. Справ. петрогр. Гір. думи.

    25 окт. члени Гір. думи, побоюючись, що «пр-во може загинути під руїнами», і щоб попередити обстріл Зимового палацу, послали на крейсер «Аврора» делегацію на чолі з Паніної, однак делегатів не пропустили війська. Член К-ту порятунку Батьківщини і Рев-ції, член підпільного Брешемо. пр-ва, створеного тов. міністрів, до-рої щодня збиралося на квартирі Паніної та керував страйком держ. службовців. 28 листоп. заарештована на підставі декрету РНК про ‘віддання під суд Ревтрибуналов членів керівних установ партії кадетів» як «ворогів народу» і як одна з керівників кампанії за своеврем. скликання Учред. Собр. Паніна відмовилася передати Сов. влади ден. кошти Мін-ва нар. просвіти — вони були поміщені нею в іноземним грома. банк і могли бути видані тільки «законному режиму». Следств. комісія постановила звільнити Паніну з-під варти до суду під ден. заставу, але Паніна заявила «принципова відмова». Ревтрибунал, враховуючи заслуги Паніної перед рос. звільнить. рухом і її людські гідності, обмежився винесенням товариств, осуду, зобов’язавши внести в касу Наркомосу вилучену раніше суму. 19 груд. звільнена з в’язниці.

    У жовт. 1918 втекла з Москви на Південь, везучи в валізці коштовності пологів Паниных і Мальцевих, щоб передати їх на потреби білої армії, але на одній із станцій в суєті валізку загубився. Входила в «Нац. центр». До весни 1920 пробула на Дону, активно допомагаючи «білому справі». Тут стала граждою. дружиною Н.І. Астрова. З 1920 р. в еміграції у Франції, потім у Швейцарії та США.