Рудольф Кастнер

Фотографія Рудольф Кастнер (photo Rudolf Kastner)

Rudolf Kastner

  • Рік народження: 1906
  • Вік: 51 рік
  • Місце народження: Клуж-Напока, Ізраїль
  • Дата смерті: 15.03.1957 року
  • Рік смерті: 1957
  • Громадянство: Ізраїль

Біографія

Діяч сіоністського руху.

Народився в 1906 році в Колошваре (нині Клуж, Румунія). Отримав юридичну освіту. Керував молодіжним сіоністським рухом в Трансільванії.

У 1943-1945 роках брав участь у діяльності Угорської сіоністської організації.

Влітку 1944 року вів переговори з функціонером СС Адольфом Ейхманом з приводу дозволу виїзду євреїв з окупованих територій в нейтральні країни в обмін на поставку 10 000 вантажівок з продуктами для німецької армії («Кров за товари»). Угоду не було досягнуто, однак Кастнер домігся виїзду 1686 угорських євреїв до Швейцарії, сплативши велику грошову суму. За організацію виїзду відповідав офіцер СС Курт Бехер, довірена особа Гіммлера. Спочатку домовленість передбачала передачу 1 тис. дол. за людини. Бехер наполіг на тому, щоб було додатково зарезервовано 50 місць для членів сімей по 25 тис. дол. за місце. Він також домігся збільшення плати за людини до 2 тис. дол[1]. Загальна сума викупу оцінювалася в 8,6 млн. швейцарських франків, хоча сам Бехер говорив про трьох млн.[2] 30 червня 1944 року поїзд вийшов з Будапешта і досяг Швейцарії.

Разом з тим, у кінці квітня 1944 року Кастнер отримав доповідь двох втікачів з Аушвіца ув’язнених, Альфреда Вельтцера і Рудольф Врба (Vrba-Wetzler report). Доповідь з інформацією про приготування до масового вбивства угорських євреїв був посланий в надії, що Кастнер і лідери єврейської спільноти попередять про плановане знищення євреїв. Однак Кастнер не розголосив зміст доповіді[3].

На початку 1945 року Кастнер відвідав Німеччину разом з Куртом Бехером. Після поразки Німеччини Бехер постав перед судом за звинуваченням у скоєнні військових злочинів. Завдяки свідченням Кастнера, виступив в його захист, Бехер був виправданий. Як пише Ханна Арендт, згодом Бехер став процвітаючим бізнесменом, одним з найбагатших людей Німеччини. Бехер помер у 1995 році.

Після війни Кастнер займався політичною діяльністю в Ізраїлі, був діячем партії Мапай. Обіймав посаду голови департаменту громадських зв’язків в ізраїльському Міністерстві промисловості і торгівлі.

У 1953 році журналіст Грюнвальд звинуватив Кастнера у співпраці з нацистами. Кастнер звинувачувався в тому, що в обмін на виїзд групи євреїв він взявся забезпечити відмова євреїв від опору, приховуючи відому йому інформацію про намір нацистів знищити сотні тисяч угорських євреїв. Представники партії Мапай подали позов, звинувативши Грюнвальда у наклепі. Інтереси Грюнвальда представляв Шмуель Тамір, близький до опозиційної партії Херут.

22 червня 1955 року суддя Біньямін Халеві визнав Грюнвальда невинним, тим самим підтвердивши його звинувачення. Наступного дня відбулося позачергове засідання уряду, на якому було прийнято рішення оскаржити вирок у Верховному суді. Скандал, пов’язаний зі справою Кастнера, призвела до урядової кризи, прем’єр-міністр Моше Шарет подав у відставку. На наступних виборах Херут використала справу Кастнера, критикуючи діяльність уряду; вона отримала вдвічі більше мандатів, ставши другою партією в парламенті. 17 січня 1958 року Верховним судом Ізраїлю Грюнвальд був визнаний винним у наклепі (три голоси проти двох).

3 березня 1957 року Кастнер був важко поранений групою молодих людей, один з яких, Зеєв Екштейн, належав організації Льохи. Кастнер помер у лікарні через кілька днів. За однією з версій, вбивство було вчинено з метою помсти. За іншою — Кастнер був убитий ізраїльськими спецслужбами[6].

У 1960 році на суді в Ізраїлі Ейхман заявив, що Кастнер запропонував йому утримати євреїв від опору в обмін на безперешкодний виїзд кількох тисяч євреїв: «він погодився допомогти умовити євреїв, щоб вони не чинили опір депортації і навіть зберігали порядок в пересыльных таборах, якщо я дозволю кільком сотням чи тисячам молодих євреїв легально емігрувати в Палестину».

Оцінка діяльності Кастнера залишається предметом дискусій по теперішній час[8]. Згідно однієї точки зору, Кастнер був колабораціоністом і зрадником, приховав інформацію про підготовлюваний знищення сотень тисяч угорських євреїв[6]. Захисники Кастнера стверджують, що він був незначною фігурою і його попередження не привернуло б уваги.

Критики також стверджували, що серед врятованих Кастнером були переважно заможні громадяни, політики-сіоністи, а також його особисті друзі та знайомі[9]. За словами захисників Кастнера, в будь-якому разі ці люди були врятовані від смерті.

Справа Кастнера надалі використовувалося зацікавленими сторонами з метою критики сіонізму. Зокрема, стверджувалося, що діячі сіонізму не прагнули рятувати радянських євреїв, євреїв-комуністів і простих громадян.