Полікарп Сікорський

Фотографія Полікарп Сікорський (photo Polikarp Sikorskiy)

Polikarp Sikorskiy

  • День народження: 02.07.1875 року
  • Вік: 78 років
  • Місце народження: Зеленки, Україна
  • Дата смерті: 26.07.1953 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви.

Народився 20 червня 1875 року в родині священика в селі Зеленки Київського повіту Київської губернії.

Закінчив Уманське духовне училище; у 1898 р. — Київську духовну семінарію.

1906-1910 — бухгалтер-ревізор на юридичному факультеті Київського університету.

1908-1918 — столоначальник Київської духовної консисторії.

З 1917 — співробітник в міністерстві віросповідань петлюрівського уряду (начальник департаменту в Міністерстві Освіти); після падіння уряду Петлюри виїхав у Польщу.

Будучи в Польщі, пострижений у чернецтво; 30 липня 1922 висвячений на ієромонаха архієпископом Діонісієм Волинським. Однак, в Москву для оформлення свого приєднання до Московської Патріархії не поїхав.

У 1922 році возведений у сан архімандрита.

Займався восстанавлением монастирів, які сильно постраждали від військових дій: Дерманського та Загаєвського на Волині, Жировицкого на Гродненщині. Був настоятелем Мстиславського собору р. в Володимирі-Волинському.

1 квітня 1932 хіротонісаний у Варшаві, митрополитом Діонісієм (Валединским) в єпископа Луцького, вікарія Волинсько-Рівненської єпархії. Належав до Польської автокефалії.

Після анексії східних територій Польщі Союзом РСР в 1940 році був прийнятий у Московську Патріархію і призначений єпископом Володимиро-Волинським.

У створеному 20 серпня 1941 Рейхскомісаріаті «Україна», 24 грудня 1941 митрополитом Діонісієм (Валединским) був призначений Тимчасовим адміністратором Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях України».

9-10 лютого 1942 року на Соборі в Пінську митрополит Варшавський Діонісій благословив відродження ієрархії УАПЦ в Рейхскомісаріаті на чолі з архієпископом Полікарпом (Сікорським); архиєпископ Полікарп оголосив себе главою Української Православної автокефалії.

Священний Синод Патріаршої Церкви ухвалою від 28 березня 1942 р. за № 12, на підставі державного судової справи на нього, як на «зрадника Батьківщини», наклав заборону на нього.

У 1944 виїхав до Західної Європи.

У 1946 Собором архієреїв своєї юрисдикції був зведений в сан митрополита.

Помер 26 липня 1953 року в Парижі.